Робота в МАН


21 травня 2022 року відбулася науково-практична конференція "Перший крок у науку" на базі Сумського територіального відділення МАН України. На ній виступала учениця 9-Б класу Борисенко Олександра.  Дівчинка слухачка МАН уже не перший рік. Пише наукові роботи з географії, сама складає художні твори. У цьому  Олександра виступила у новій секції "Літературна діяльність " зі своєю повістю " Невідворотно здорова" . У творі розповідається про молоду людину, яка переборола онкохворобу, повіривши у себе. Життя- найбільша цінність у людини, а ще її родина, друзі і вона сама! 

















НЕВІДВОРОТНО ЗДОРОВА

Як часто життя приносить нам неочікувані сюрпризи, які кардинально можуть змінити звичний лад людини. Буває так, що ці сюрпризи приємні, а буває і ні. Часто ми питаємо себе, а що там  у майбутньому? Нерідко мріємо зазирнути туди, де на нас чекає ціле життя. І, мабуть, немає  такої людини, яка б про це не думала і не прокручувала сюжети цього кінофільму в  уяві. Звісно, у наших думках цей сценарій  влаштовує і ніхто ніколи не думає, що все може бути навпаки. А життя таке непередбачуване...


* * *


Осінь радувала око своїми різнокольоровими барвами. Жовте, червоне, жовтогаряче  листя горіло вогнем на деревах.Земля подекуди почала вкриватися м’яким,  яскравим килимом. У повітрі ще витав теплий дух літа, але холодні ночі і часті дощі, якими пахла сира земля,  не давали забути, що надворі осінь. 

Разом із цією порою року закінчилися безтурботні дні і почалося напружене  активне cтудентське  життя. Іра обрала педагогічну стежину. У школі вона навчалася добре і була активною учасницею  різного роду олімпіад. Учителі любили дівчинку за її старанність та наполегливість. Особливо легко їй давалася англійська мова. Іра неодноразово займала призові місця не лише на рівні району, а й в обласних олімпіадах. Цілком зрозуміло, що ЗНО вона теж здала  чудово і з легкістю вступила на бюджетне місце в омріяний ВУЗ.  Факультет іноземних мов гостинно відкрив свої двері майбутнім педагогам, серед яких була й Іринка. Батьки пишалися своєю розумницею-донечкою. Тим паче у селі не так уже й багато заробітку, тож те, що донька навчалася безкоштовно та ще й отримувала стипендію неабияк економило і до того небагатий сімейний бюджет. Менша донечка Віка , яка була всього лише на рік меншою за Іру, також  незабаром вступила до педагогічного університету і, як і сестра,  отримала бюджетне місце. Радості батьків не було меж. Усі свої зусилля  вони тепер спрямовували на навчання дітей . 

Доньки були красунями,  і мама з татом  намагалися робити все, щоб дівчатка гарно  одягалися, мали можливість оплачувати гуртожиток та покривати інші витрати, пов’язані з навчанням. Іра та Віка  були гарно виховані і цінували кожну зароблену батьками копійку, бо добре знали, що їм нічого в цьому житті не давалося легко і заради добробуту своїх дітей їм доводиться важко працювати.


* * *


 Перший тиждень в університеті дарував приємні зустрічі з одногрупниками та викладачами, але з кожним днем діти занурювалися у навчання, проводячи багато  часу за підручниками. Іра вже була на четвертому курсі. За три попередні роки навчання в університеті вона  зарекомендувала себе з найкращого боку: відмінниця в навчанні, староста групи, обов’язкова у всьому, вона ніколи не пропускала заняття, мала авторитет як серед  одногрупників так і серед викладачів. Безліч семінарів були проведені за її участі. Одним словом, Іра стала гордістю навчального закладу.


* * *


Цей рік був особливим для усього світу. Нечувана раніше пандемія охопила всю планету. Вірус Сovid-19 ширився стрімко, як ракета. Ніхто не міг навіть припуститися думки, що він торкнеться і України. 

Іра пригадала,як третій курс доводилося закінчувати майже дистанційно. Тоді вона сумувала за атмосферою гуртожитку, до якого вже звикла, за сусідками по кімнаті, безсонними ночами перед іспитами та іншими особливостями студентського життя.

За літо пандемія потроху вщухла, але звідусіль гриміло, що осінь знову тягне за собою нову хвилю захворювання. Дуже вже не хотілося переходити на онлайн-навчання і бачитися з друзями та педагогами по той бік екрану монітора. Крім того, ще й доводилося більше часу проводити за самостійним вивченням предметів. Були, звісно, у дистанційному навчанні і свої плюси. Дівчата  вдома, поряд люблячі мама і тато, завжди смачненькі сніданки, затишна кімната і улюблений парк за будинком, у якому Іра так любила гуляти, особливо восени, коли дерева вкривалися позолотою, а листя шурхотіло під ногами. Вона на хвильку заплющувала очі і вслухалася в осінні звуки , вдихала грудьми її аромати, чисте і прозоре повітря, яке щедро наповнювало її душу спокоєм.  Запах осені Ірині був знайомий із дитинства. На її думку, жодна пора року не мала такої контрастності , як ця: барвиста, яскрава, жива, примхлива і вибаглива, але прекрасна і неповторна. То вона балує приємним сонячним теплом, то сердиться холодними затяжними дощами...  Хоча Іра обожнювала осінь і свій парк, та все ж таки їй не дуже хотілося цього року знову вчитися вдома... Поринувши у свої роздуми, дівчина знову  отямилася і відкинула сумні думки про імовірну дистанційку.


* * *


Минав тиждень за тижнем. У розкладі з’явилися нові навчальні предмети, які чомусь Іринці  видалися важкуватими, але вона  затято гризла граніт науки, просиджувала годинами в бібліотеці та в інтернеті, шукаючи необхідний їй матеріал для домашніх завдань.

- Знову купа уроків,- сумно зітхнула дівчина, перебираючи  в голові все, що треба було зробити. Останнім часом вона почала відчувати фізичну втому, хоча пройшло тільки два місяці навчання. 

- Може це весняна дистанційка  розслабила мене і тепер я пожинаю її плоди? - сказала Ірина сусідці по кімнаті. 

- Не вигадуй, просто ти трошки втомилася. Скоро вихідні, тобі треба добряче виспатися. Ти ж не збираєшся додому цього тижня? – запитала подруга.

- Чесно кажучи, ще не вирішила, але, мабуть, ти права. Я залишуся в гуртожитку і хоча б один день постараюся відпочити.

Дівчині останні тижні чомусь постійно хотілося спати. Вона вже почала думати про початок осінньої депресіїі, що з нею траплялося вкрай рідко, бо осінь в листопаді не здавалася  їй такою вже й похмурою. Справді, цей місяць був інколи холодний і непривітний, але ж здебільшого він теплий та заворожуючий. І нехай він приводить з собою морозні ранки та густі тумани, роздягає дерева, а сірий колір – його основна риса, та настрій людини залежить від неї самої, бо зовсім не листопад винен, що ми у депресії...

Звісно це надмірне навчання так впливало на неї. Купа нової інформації, безліч домашніх завдань та додаткової роботи в деканаті та на кафедрі іноземних мов, де Іра була бажаною студенткою і постійно отримувала якісь додаткові доручення. Та ще й дипломна робота забирала багато сил. Все це, мабуть,  і виснажило дівчинку. Обличчя її стало блідувате і трохи змучене. Цей хворобливий погляд стали помічати і оточуючі. 

- Сьогодні тобі треба обов’язково лягти раніше спати – сказала Ірі сестра. Ти не схожа сама на себе. Куди подівся рум’янець на твоєму чарівному личку?

Іра справді була напрочуд красивою. Густе, довге, каштанове волосся, ніжна гладенька шкіра на обличчі, виразні карі очі робили її погляд надзвичайно розкішним. Їй неабияк пасував червоний колір. Коли вона одягала щось червоне, підкреслюючи це яскравою помадою, то виглядала просто шикарно. 

Нестерпний головний біль не давав Ірині зосередитися на навчанні і вона таки дослухалася до вмовлянь сестри і лягла раніше.

Минали день за днем, а фізична втома чомусь не проходила. Дедалі частіше дівчинку турбувала слабкість у м’язах та розлади травлення. 

- А може цей клятий коронавірус торкнувся і її?- майнуло в голові і Іра  потяглася до термометра. Шкала показала 37,5. Іра почала заспокоювати себе, що все не так і погано і це початок банальної застуди. Адже надворі вже листопад і ранки стали  прохолодні та іноді морозні. А від гуртожитку до університету рукою подати, тож надто тепло Іра ще не вдягалася, от і підхопила застуду. Вона попросила сестру сходити до аптеки та придбати їй щось протизастудне.  Віка миттю полетіла за ліками і вже за двадцять хвилин повернулася з рятівним пакетом. Пара пігулок, гарячий лікувальний чай, Іра в ліжку, вкрита теплим пледом:  все це зробило свою справу і дівчинці стало трохи легше. 

На ранок температура знову почала підніматися. Слабкість у тілі зростала, тож їй довелося лишитися вдома і не йти на пари. Сьогодні п’ятниця, кілька лекцій, а там і вихідні, тож вона зможе відлежатися, підлікуватися і все буде добре. Тільки б це не був коронавірус.

Пігулки на деякий час збивали температуру, але вона знову поверталася. На вихідні з сестрою  залишилася Віка.Дівчата не хотіли хвилювати батьків, тож їм поки що нічого не сказали. Але в суботу надвечір термометр вперто не хотів опускатися, а градуси тільки росли, тож  Віка не на жарт перелякалася і побігла вниз до вахтера.

-У моєї сестри висока температура і ми не можемо її збити, - перелякано кліпала очима дівчина. 

Вахтерша, не роздумуючи ні хвилини, викликала швидку.

 - Ви що не розумієте, що це може бути корона вірус?  Гуртожиток закриють на ізоляцію і нікого не випускатимуть. Що ми тоді будемо робити?- заволала вона.

Швидка була на місці вже за п’ятнадцять хвилин. Дівчину оглянув лікар. Симптомів застуди не було ніяких: легеневе дихання чисте, горло не мало жодних ознак почервоніння, ні кашлю, ні нежитю теж не було. Та лікаря насторожили збільшені лімфовузли. Крім того, температура була зависокою і Ірину вирішили госпіталізувати. Так як це вже був суботній вечір, то в лікарні вирішили обмежитися жарознижуючими ліками і почекати до ранку. Іра відчула помітне полегшення вже за годину після уколу і міцно заснула.

У гуртожитку не знаходила собі місця Віка. Вона думала, чи дзвонити батькам, чи зробити це завтра вранці. Лікар швидкої запевнив її, що страшного нічого немає, на коронавірус це теж не схоже, тож все буде ясно після зроблених аналізів. У сумних роздумах про сестру, дівчина заснула і лише наступного дня повідомила батьків про несподівану хворобу Ірини та її госпіталізацію. Мама не на жарт злякалася. 

-Чому ви не сказали нічого раніше? Що ви там собі думаєте? Я збираюся і терміново їхатиму до Сум. Зустрінеш мене, коли я тобі подзвоню ,-знервовано випалила вона.

Доки жінка їхала до обласного центру, час здавалося зупинився на місці. В голові крутилися різні тривожні думки. Всі навколо були налякані цим жахливим вірусом. Може це його Іра підхопила в університеті? Бо хвиля захворюваності знову потроху поповзла догори і питання про закриття навчальних закладів і переведення дітей на дистанційне навчання знову було у всіх на вустах. Але ж це не смертельно. Люди лікуються і важко переносять хворобу лише ті, хто має серйозні супутні захворювання. А її дівчинка ще зовсім юна, вона має  міцний організм і обов’язково подолає цей вірус. Потім Ольга Петрівна почала ловити себе на думці, що завчасно приписує доньці цього невідомого монстра. Ще трошки, і вона приїде до лікарні, лікар обов’язково потішить її гарними новинами і все буде добре. Якби ж то вона знала, яку недугу виявлять у Ірини, то напевно б зраділа, якби це був коронавірус, бо молодий організм і справді зміг би подолати цю хворобу з легкістю.

Віка зустріла маму на автовокзалі і вони разом подалися до лікарні. Ольга Петрівна вже не гримала на доньку, що та їй вчасно не сказала про сестру, але все-одно була похмурою. Розмова з лікарем не зняла сумну тінь з її обличчя, а в душі оселилася ще більша тривога.

-Вже завтра буде готовий результат тесту на Covid-19, але я  більш ніж упевнений, що справа не в цьому,- похмуро сказав лікар. Мене  непокоять збільшені лімфовузли пацієнтки. 

Не дивлячись на те, що сьогодні була неділя, всі необхідні аналізи були відправлені до лабораторії. Одразу відчувалося, що це не сільська лікарня, а все-таки обласний центр.

- Як ти себе почуваєш, доню?- лагідно гладила волосся доньки мама. -У тебе таке бліде обличчя. Ти певно замучила себе уроками?

Мама добре знала, що донька завжди і у всьому була аж занадто відповідальною. А на четвертому курсі величезну частину часу займала ще й підготовка дипломного проекту. Вона чудово розуміла, що виснажений безсонними ночами організм міг дати збій, але все обов’язково устаткується і її Іринка знову буде такою, як раніше. 

Іра заспокоювала маму, бо добре розуміла, як та хвилюється. Вона навіть думки не могла допустити, що вже завтра скажуть їй лікарі. 

Цей понеділок перекреслив життя Ірини на до і після. Вже до обіду були готові аналізи, які показали, що в організмі дівчини відбувається щось жахливе. Їй призначили магнітно-резонансну томографію, причому зробити її треба було терміново. 

-Мамо, зі мною щось не так? Чому ти мені нічого не говориш. Після розмови з лікарем ти ще більше змарніла.

- Ні , доню, просто вони намагаються встановити діагноз, тому і направили тебе на МРТ. Це абсолютно безболісна процедура. Тобі нічого хвилюватися , – заспокоювала її мати. Але сама Ольга Петрівна добре розуміла, що лікарі їй чогось не договорюють. Їх слова про те, що треба зробити більш детальне обстеження її насторожили. Тест на Covid і справді виявився негативним, тож хвилювання з цього приводу були марними. Але що це тоді було? Ірину ж ніколи нічого не турбувало. 

МРТ пройшли швидко, опис процедури мали одразу передати лікарю. А вже той мав повідомити, чи справдилися його припущення. Години очікування здавалися вічністю. Іра заснула, а Ольга Петрівна сиділа біля її ліжка і тихенько плакала.Її серце відчувало щось недобре. 

Двері палати відчинилися і втомлену жінку до лікаря покликала медична сестра.

- Вимушений повідомити Вам невтішні новини. За результатами МРТ  наші здогадки підтвердилися. У Вашої доньки лімфома Ходжкіна, а простими словами – це рак лімфатичної системи. 

Після цих слів розум Ольги Петрівни затьмарився і вона вже не чула того, що продовжував говорити їй лікар. Як вона скаже про це доньці, що тепер робити, куди бігти ? Чому це сталося в їх родині? На лікування потрібні шалені кошти... Всі ці думки вихором крутилися в голові, але лікар зупинив їх потік , струснувши жінку за плечі. 

- Вісімдесят  відсотків пацієнтів долають цю недугу. Ваша донька молода, її організм впорається. Не треба опускати руки. Ця боротьба тільки починається. Вас переведуть до відділення онкогематології. У нас розумні лікарі, вони мають величезний досвід у лікуванні таких хвороб. Все буде добре. Ви маєте налаштувати Ірину на позитивний результат. Я допоможу Вам це зробити. Лікування треба починати негайно, бо ця страшна хвороба не терпить зволікань. Зараз ми повернемося до палати і спокійно скажемо про все хворій. Я вас запевняю, вона справиться. Головне вірити і не впадати у відчай, - як міг заспокоював згорьовану і спантеличену жінку лікар.

З кабінету Ольга Петрівна вийшла на ватяних ногах. З чого починати розмову? Як донька відреагує на свій діагноз?- жінка була просто у відчаї.

Олег Іванович, так звали лікаря, зайшов до палати разом з її мамою. Він сказав Ользі Петрівні, щоб та не говорила, що у Іри рак. Він пояснить дівчинці все сам науковими термінами, щоб ненароком не налякати її.

Іра вже прокинулася і листала повідомлення в телефоні. Побачивши дорослих, вона збентежено підняла голову. Мама обережно сіла на ліжко, а Олег Іванович взяв стілець.

-Іринка, на жаль я маю для тебе не дуже гарні новини. Ми діагностували у тебе хворобу, яка має назву  Лімфома Ходжкіна. Це захворювання лімфатичної системи, симптомами якого є збільшення лімфовузлів, загальна слабкість, розлади травлення та підвищена температура. Саме тому тобі і було погано. Я не буду від тебе приховувати складність цієї недуги. Ти вже доросла дівчинка і з легкістю знайдеш усю інформацію в інтернеті, та я хочу запевнити, що це не вирок. Саме ця лімфома найлегше піддається лікуванню.Потрібно тільки вірити, що все буде добре. Тебе переведуть до іншого відділення, де спеціалізуються на лікуванні саме таких хворих, як ти, тож твоє здоров’я буде у надійних руках.

Лікар говорив спокійно та виважено, а Іра потроху починала розуміти, що ж саме стоїть за цими словами. Вона побачила, як по щоках мами стікали сльози і сама почала плакати. В її голові  крутилося одне слово – «рак». Вона боялася вимовити його вголос і міцно притулилася до мами.

Олег Іванович розумів, що дівчині зараз дуже важко і продовжив розмову з нею.

- На відміну від багатьох інших онкологічних захворювань, всі стадії лімфоми, включаючи IV, виліковні. Багато  залежить від того, як ти сама себе налаштуєш. Якщо ти похнюпишся, опустиш руки і не захочеш боротися за своє життя, то хвороба пожере тебе і ти навіть не встигнеш отямитися. Та якщо ж ти будеш сильною, розправиш свої крила і мужньо витримаєш цей удар долі, то повір, все вийде і недуга відступить. Чесно зізнаюся, що цей двобій із хворобою не буде легким, але  ти молода і сильна дівчинка і в тебе обов’язково все  вийде. Вже завтра тебе переведуть до іншого відділення. Знадобляться додаткові аналізи та різноманітні дослідження твого організму, але все це буде необхідне для того, щоб призначити тобі правильне лікування, тож тримайся.

Іра витерла сльози і заціпеніло слухала слова лікаря.  - Він же має рацію, подумала вона, - я не здамся, я хочу жити, я зроблю все, щоб це жахіття закінчилося якнайшвидше!


* * *


Іра лежала в ліжку і дивилася у вікно.-Чому я? - думала вона.-  В чому я завинила і  що  зробила не так, що Господь послав мені це випробування? Невже я заслуговую на  це? Я завжди була чемною дівчинкою, слухняною донечкою в тата й мами,  гарно навчалася в школі, вступила до університету... 

Лікарняна палата здавалося б почала тиснути на Іру, а висока біла стеля раптом нависла над нею, як примара.  Дівчина опинилася у міцних обіймах якоїсь сутності, яка от-от її розчавить. Їй стало страшно, хотілося кудись сховатися, бігти світ за очі, аби тільки не дивитися в мамині очі, бо там був просто відчай.

Думки перервала мама, яка щойно повернулася в палату. Ольга Петрівна не  хотіла ще більше засмучувати доньку і вийшла в коридор для розмови з чоловіком. Вона ще не знала, яке лікування буде призначено Ірі і скільки коштів на це буде потрібно. У них були деякі заощадження, але напевно, то був мізер. Щодня по телевізору вона чула повідомлення про збір коштів на лікування онкохворих.  І це були сотні тисяч доларів та євро. Таких грошей у родини звісно не було, але Ольга Петрівна вирішила не забігати наперед і дочекатися , що скажуть лікарі.

-Давай поговоримо, доню,- спокійним тоном почала розмову жінка. І хоча її серце розривалося від болю та розпачу, та все ж таки вона намагалася не показувати своїх страждань дитині. -Ти вже доросла і чудово розумієш серйозність ситуації, яка сьогодні склалася. Давай спокійно триматися і не дати хворобі жодного шансу. Боротьба буде складною, але ми з татом зробимо все від нас залежне, щоб фінал цієї історії був щасливий. Все буде , як раніше. Ти одужаєш і неодмінно будеш жити повноцінним життям.

Іра дивилася на маму своїми великими очима. Їй дуже хотілося заплакати, але вона вирішила за будь-яку ціну триматися, щоб не виказати свій душевний біль.


* * *


Наступного дня дівчина вже була у відділенні онкогематології. Від побаченого у неї волосся стало дибки. Яка величезна кількість хворих, бліді і жовті обличчя яких видавали невимовний фізичний біль. Тут були дорослі  і діти. Ця хвороба не шкодує нікого. Їй байдуже скільки тобі років, багатий ти чи бідний, добрий чи не дуже, вона не обирає свою жертву за якимись відповідними критеріями. Можна вести здоровий спосіб життя, не мати шкідливих звичок, правильно харчуватися та займатися спортом, але  попасти в її страшні обійми. Це підтверджували дитячі обличчя, які за своє коротке життя не встигли зробити нічого такого, що могло б спровокувати хворобу. 

Іра не одразу змогла усвідомити, як тут страшно і моторошно. Погане фізичне самопочуття дівчини не давало їй можливості сконцентрувати свої думки. Температура не спадала, тож сили у неї практично не було. 

Медсестра задавала питання і щось повільно записувала до історії хвороби.

-Треба буде ще раз здати певні аналізи, отримавши результати яких тобі буде призначено лікування. Нічого не бійся, здебільшого це звичайні безболісні процедури. Ось усі необхідні направлення. Лабораторія знаходиться на першому поверсі, тож далеко іти не доведеться, - заспокійливим голосом сказала вона пацієнтці. 

Мама уважно слухала все, що говорила медсестра, бо донька перебувала не в тому стані, щоб запам’ятати її слова. 

- Скажіть будь ласка, в чому полягає лікування? – Ольгу Петрівну зараз хвилювало скільки ж це буде коштувати і які саме процедури будуть призначені її дитині.

- Зазвичай, це кілька сеансів хіміотерапії. Після кожного з них пацієнти повторно здають аналізи для відстеження динаміки лікування. Звісно , це все не безкоштовно: і за аналізи , і за ліки  вам доведеться платити, але певна частина препаратів  все-таки буде надана за рахунок держави.  Це не сотні тисяч доларів, які потрібні для пересадки кісткового мозку. Я розумію, що Ви хвилюєтеся, де брати кошти. Та їх треба буде збирати поступово, перед кожним наступним сеансом. Скільки їх знадобиться покаже час, бо декому з пацієнтів достатньо трьох-чотирьох сеансів хімії, а дехто повертається до нас знову і знову.


* * *


Результати всіх необхідних  аналізів вже були готові і лікар  призначив Ірі  шість курсів хіміотерапії. Перший треба було зробити якнайшвидше, щоб  приглушити ріст захворювання. Озвучена лікарем сума коштів, необхідних для оплати цього  сеансу заспокоїла Ольгу Петрівну. У них є деякі заощадження і на перший час  їх вистачить, а далі щось придумаємо: можна бути продати авто, взяти кредит, звернутися за допомогою до родичів…

- От тільки треба спочатку стабілізувати загальний стан хворої. Не можна розпочати лікування, доки не спаде температура, - сумно відказав лікар. Ми спрямуємо всі наші зусилля, щоб збити її, адже організм за таких умов може не витримати навантаження. Зараз Вам залишається тільки молитися.

У намаганнях лікарів стабілізувати стан Ірини пройшов майже тиждень. Ольга Петрівна добре розуміла, що зараз  хвороба щосили намагається  зжерти її кровиночку і благала Бога зжалітися над нею. Вона щодня ходила  до храму, замовила заздравну молебінь , ставила свічки до ікони Святого Пантелеймона Цілителя і стояла перед ним на колінах,  просила настоятеля молитися за її доньку. Зусилля лікарів і свята молитва зробили свою справу і  хіміотерапію зрештою почали.


* * *


А тим часом звістка про хворобу Ірини рознеслася дуже швидко. Ользі Петрівні  довелося сказати директору причину своєї раптової відпустки. Село загуділо. У кожного на вустах тепер була сумна новина. Односельці почали збирати кошти і нести їх  спантеличеному главі сімейства, який вже збирав докупи кожну гривню. На його очах виступали сльози щоразу, коли до нього приходили знайомі. Він не очікував, що їх біда зачепить майже кожного у селі, але був неймовірно вдячний людській доброті. Велику суму коштів зібрали його співробітники , а також колеги дружини. Не  було осторонь їх біди і керівництво, де вони працювали . Їм йшли назустріч, коли треба було відлучатися, допомагали матеріально. Чималу суму коштів було виділено з бюджету села, адже Іра ще зовсім  молода, а саме така молодь  в майбутньому буде розбудовувати їхню громаду, тож у селі не могли допустити, щоб Іра  назавжди лишилася в страшних лапах хвороби.  

Чималу кампанію по збору коштів   розгорнули  в університеті. Було проведено ярмарку  на підтримку дівчини, а виручені кошти спрямовано їй  на допомогу . Соціальними мережами  блискавично ширилися  пости про хворобу Іри, створені одногрупниками. Кожен мав змогу допомогти дівчині, перерахувавши хоча б невеликі кошти на картку студентки. І це теж спрацювало, адже багато знайомих дізналися про хворобу Ірини, впізнавши її обличчя на цих фото. 

На шпальтах сільської  газети, яка щотижня опинялася у кожній хаті, теж була інформація про горе, яке спіткало родину.  Незабаром  було анонсовано благодійний концерт  на підтримку Ірини , який ініціювали Охтирські музиканти, один з яких був виходцем з Іриного села.  Вихідними до клубу потягнулися люди, які вже передавали кошти на лікування, але ще раз хотіли долучитися.  Тож допомога  для  родини була величезною і дівчина просто не мала права здатися і опустити руки.

Одного разу Ірині на очі потрапив вірш „Жага до життя”:

Ти мусиш жити всім смертям на зло,

Надіятися, вірити, любити...

І як би тобі важко не було,

Усе одно, ти мусиш, мусиш жити...

Прочитавши його, дівчина твердо вирішила, вона зробить усе можливе, аби подолати рак.

* * *


Першу  хіміотерапію організм Іри сприйняв спокійно. Вона вже  подумала, що все легко і нічого страшного в цьому немає. Лікарі попереджали маму, що зазвичай перші сеанси хворий переносить більш-менш нормально, а починаючи з третього можуть початися побічні дії. На жаль, незважаючи на свою ефективність, негативні наслідки хіміотерапії є неминучими для організму. Це пов'язано з тим, що хіміотерапевтичні препарати відрізняються високою токсичністю і впливають не тільки на ракові клітини, але і на здорові. Негативному впливу піддаються в першу чергу клітини, які, як і ракові, швидко ростуть і діляться. Це, наприклад, клітини кісткового мозку, шлунково-кишкового тракту, волосяних фолікулів, слизової рота. Саме цим і обумовлені наслідки хіміотерапії — як ранні, так і віддалені.

Кожні два тижні Ірині потрібно було  проходити ці процедури, бо один блок хімії складався з двох етапів. По чотири-п’ять годин вона лежала під крапельницями і вслухалася, як по її організму розтікається отрута, яка вб’є  ненависну пухлину. Атмосфера у хіміотерапевтичному відділенні була більше ніж жахаюча. Перший місяць дівчина намагалася не звертати уваги на облізлі, вкриті пліснявою  стіни, але вже з другого блоку хімії це стало неможливим, бо організм почав реагувати на вбивчу терапію. Іра назавжди запам’ятала той мерзенний запах, який стояв у коридорах: це була суміш ліків та харчів, від якої одразу хотілося вирвати. Ірину запам’ятали медсестри, бо вона постійно ходила з відром. Люди проходили тут, наче конвеєром – чоловіки і жінки, молоді хлопці та дівчата. Маленьких дітей вона тут не бачила і це її трохи заспокоювало, бо цю гнітючу атмосферу дитині витримати було нереально. Ліжка в  палатах стояли так щільно одне до одного, що одного разу, коли тендітна дівчина присіла між ними над відром, то застрягла, зачепившись плечима. Вони були настільки старезні, що там, де  не було дерев’яних дошок під матрацом, сітка вгиналася ледь не до підлоги. Тут постійно змінювалися обличчя і  у кожного була своя історія. Іра назавжди запам’ятала чоловіка, який лежав під крапельницею більше тридцяти годин. Його худорляве і сухе обличчя роздулося,  мов м’яч після кількості влитої всередину рідини, яка так же швидко і виходила з нього. Дивитися на це було вкрай важко.

 Фактично тиждень після процедур Ірина приходила до тями. Вона  не могла піднятися з ліжка і хоч що-небудь з‘їсти. При згадці про їжу їй ставало дуже погано. І до того досить струнка дівчина помітно схудла.  Другий тиждень вона намагалася жити повноцінним життям: працювала над домашніми завданнями, відправляла їх викладачам, виходила на он-лайн уроки, бо дистанційка все-таки почалася. Усі добре розуміли, який складний етап переживає зараз Іра, тож підбадьорювали її, як могли. За день до наступного сеансу розум починав нагадувати їй, що скоро все почнеться знову. Іра потроху навчилася боротися з нестерпним запахом у лікарні. Вона намагалася не дихати носом , брала з собою лимон і постійно тримала його у роті. Так минуло майже три місяці.

Підвищена стомлюваність, загальна слабкість, запаморочення, головний біль,

 зниження апетиту, зміна смаку їжі, нудота, блювота, печія: це все стало частим супутником дівчини. Іра  знала, що після хіміотерапії у неї почне випадати волосся, але не думала, що це станеться так швидко. Спочатку почалися проблеми з нігтями і вони стали надзвичайно ламкими. Пізніше дівчина помітила, що під час розчісування  на гребінці залишається все більше і більше волосся. Зрештою, вона більше не могла з’являтися на людях без хустини. Стоячи перед дзеркалом, вона  дивилася на своє відображення і гірко плакала. У руках  залишалися довгі пасма її колись розкішного волосся. Наступного дня вона вирішила повністю поголитися, адже їй було більше не сила це бачити. У соцмережах з’явилися її фото у гарній сучасній хустці. Ні, вона зовсім не хотіла, щоб її жаліли. Таким вчинком Іра намагалася показати свою мужність і силу в боротьбі з  підступною хворобою.  Подруги підтримали її і допомогли обрати красиву перуку, в якій Іра виглядала досить природно. Тепер можна було не соромитися свого вигляду.


* * *


У форматі безперебійного лікування, паралельного навчання , розмов і спроб відволіктися від хвороби  Ірина прожила пів року.  Повний курс, що складався із шести блоків хіміотерапії, був позаду. На Іру чекало серйозне обстеження, яке можна було пройти лише в Києві. Саме його результат покаже, чи допомогло лікування подолати рак, чи потрібні будуть додаткові сеанси хімії. До столиці вона їхала  з бадьорим настроєм, але тривога в душі відчувалася. А якщо цього було недостатньо?- крутилося у неї в голові. – Я так не хочу знову пережити цей жах!

Іра з мамою прямували ло Центру ядерної медицини. На дівчину  чекала ПЕТ-КТ діагностика – це точне і швидке діагностування раку і контролю динаміки одужання після проведеної терапії. Ця процедура полягає в тому, що хворому вводять радіоактивну речовину, наприклад фтор, яка розходиться по всьому організму і якщо у людини є якісь  пухлини, то вона накопичується саме в них, тож під час комп’ютерної томографії пухлинні клітини побачити дуже легко. Це дозволяє виявити навіть найменші утворення розміром до 4-5 мм і визначати їх злоякісне походження, що не під силу жодному іншому дослідженню на зразок УЗД, рентгену, КТ чи МРТ.  

Місце, де робили ПЕТ-КТ, здалося Ірині режимним військовим об’єктом. Треба було зайти в одну кімнату, тоді в іншу, роздягтися тут, пройти туди, заборонялося мати на собі будь-які металеві вироби, під час відпочинку після введення препарату треба було бути максимально розслабленим і лежати нерухомо, не можна було ні читати, ні розмовляти, ні користуватися мобільним телефоном. Це сприяло правильному поширенню радіофармацевтичного препарату і в кінцевому результаті якісному відображенню патологічного вогнища. 

 Хоча сама процедура сканування зайняла не більше тридцяти  хвилин, але в цілому  Іра провела тут близько п’яти годин: попередня підготовка, оформлення документації, введення препарату , відпочинок після процедури.  Їй зовсім не було боляче. Лише під час внутрішньовенної ін’єкції вона відчула легкий жар. А коли  дівчину  помістили в томограф, серце почало калатати так швидко, що вона ледве змогла заспокоїтися. В голові крутилася одна думка - Тільки б я була здоровою!

 За словами медиків, ця радіоактивна речовина виводиться з організму вже в день дослідження, а променеве навантаження для пацієнта  не перевищує допустимі норми. Але , те, що всередині неї щось шкідливе, Іра відчула вже у фойє, коли охоронник попросив відійти від нього , а в телевізорі , що висів на стіні,  почалося  мерехтіння. Потрібно було пити багато чистої води і до процедури і після неї, а тоді  частіше ходити в туалет, щоб якомога швидше очистити організм. 

Коли лікар вручив Ірі протокол дослідження з висновком, диск із записом  проведеного діагностування та знімки, у неї почали тремтіти руки. Серце знову шалено закалатало від хвилювання. Дівчина зазирнула йому в очі, намагаючись побачити відповідь на питання, яке сьогодні хвилювало її найбільше. 

- Детальний опис процедури ми надішлемо Вам на електронну пошту, спокійно почав лікар,- але вже зараз хочу сказати, що томографія підтвердила, що у Вашому організмі відсутні будь-які  пухлинні утворення. Це означає, що лікування мало свій позитивний ефект і Ви одужали. Вітаю Вас, можете заспокоїтися.

Іра не тямила себе від радості. Їй хотілося закричати на весь світ, що вона одужала. 

-Я здорова, мамо! Я невідворотно здорова!- кинулася в обійми до Ольги Петрівни донька.- Хвороба відступила, я поборола рак! Ми побороли його разом! Я буду жити!

Змучена очікуванням жінка, яка за останні півроку постаріла років на п’ять, не стримувала своїх сліз. -Я не сумнівалася в цьому, донечко! Я щоденно молилася за тебе і вірила, що ти обов’язково справишся. Тепер у нас все буде добре! 

Щасливі і сповнені позитивних емоцій, обоє неспішно пішли вулицею. Їх обличчя випромінювали радість перемоги над важкою недугою. Мама і донька, забувши  про час, гуляли по Києву. 

- Я така голодна – сказала мамі Іра. - Давай зайдемо в якесь кафе перекусити. Звісно,  мама не заперечувала. У тривожному  очікуванні доньки вона і думати забула про фізичну потребу в їжі, а коли Ірина запропонувала зайти в кафе, шлунок нагадав про себе.

Майже на кожному кроці в столиці були затишні кав’ярні та ресторанчики. За  якихось п’ятдесят метрів запрошувало на гостини своєю вивіскою маленьке кафе «Момо».  Мама і донька,  не зволікаючи, зайшли всередину. Тут було дуже затишно і смачно пахло. 

Привітний офіціант одразу вказав на столик, за яким можна було сісти,  та подав меню. 

Іра обрала сирний суп з броколі та салат з печеною індичкою, а Ольга Петрівна вирішила спробувати морквяно-імбирний крем-суп. В залі грала приємна музика і жінки насолоджувалися затишною атмосферою столичного кафе. Їжа була дуже смачною. Вони сиділи, нікуди не поспішаючи, слухали музику та розмовляли.  На десерт обидві замовили каву та чізкейк. Сьогодні вони могли собі дозволити хоч трошки розслабитися…


* * *


Отже, знадобилося більше шести місяців, доки дівчина нарешті почула таке бажане слово «ремісія». Життя потроху почало повертатися у звичне русло. Тривала боротьба з раком не була завершена остаточно. Тепер їй постійно  доведеться  проходити обстеження, здавати певні аналізи, берегти себе і свій організм та загартовувати імунітет. Але,  вона жива, вона справилася, пройшла це важке випробування, яке випало на її долю, як сніг на голову. Позаду були болючі пунції, виснажливі крапельниці,  моторошні лікарняні коридори та бескіненечні аналізи.

– У мене все буде добре!- впевнено сказала вона вголос.- Дякую, Боже, що дав мені сили подолати цю недугу, за те, що укріпляв мою віру, дякую Тобі за друзів, які постійно мене  підтримували  і не давали можливості опускати руки.

А надворі буяла весна. Ще зовсім трошки і  настане довгоочікуване літо.

Травневий день радував Іринку яскравим сонечком. Його промінчики лагідно лоскотали її обличчя. А навкруги око вабило різноманіття квітучих дерев і кущів: рожевих, білих, бузкових. Це цвіли вишні, яблуні, черемха та бузок. Недаремно говорять, що травень травами багатий, адже все навколо було  соковито-зелене і чисте. Повітря наповнилося п’янким ароматом  і дівчина вдихала його на повні груди. Всюди дзвеніла музика весни. То птахи раділи теплу. 

Волосся  дівчини почало поступово відростати і вона вже могла скинути перуку. Звісно, зачіска поки що була коротенькою, але Іра виглядала досить мило.

- Я ще обов’язково матиму довгі коси, які були у мене до хвороби, - давала собі обіцянку Іра.- У всьому треба шукати позитив. Я б ніколи не наважилася на коротку зачіску, якби не онкологія. І так би й не дізналася, чи пасує вона мені. А зміна іміджу викликала схвальні відгуки в її бік. І це була не жалість. Дівчині і справді ця зачіска була до лиця.


 * * *


Почався теплий весняний дощ. Сонце не ховалося за хмарами і чисті дощові 

краплинки переливалися в його м’яких променях. Дощ наповнив навколишній світ особливим спокоєм, який властивий лише живій природі.Він знову нагадав Іринці про наближення літа і майбутні події, які от-от відбудуться в її житті. Серце наповнилося  радістю, надією, відчуттям щастя і чогось незвіданого. Під звуки весняного дощу вона продовжувала мріяти про щось добре. - Дощ закінчиться і все навколо знову почне свій рух:  весело щебетатимуть пташки, легесеньким вітерцем гойдатимуться листочки на деревах, поповзуть по землі комашки, заметушаться люди, все живе буде радіти теплу і сонцю. А я буду радіти життю! Воно справді прекрасне і я хочу бачити цю красу щодня! Я мрію шоранку прокидатися і дякувати Богу за прийдешній день. І так і буде. Я доживу до глибокої старості і моє життя буде яскравим та насиченим. Я щиро вірю в це!

А тим часом дощ почав вщухати і на небі засяяла  різнобарвна , яскрава веселка. Вона викликала ще більшу радість у дівчини і на її обличчі засяяла яскрава посмішка.  Аж ось з’явилася ще одна веселкова дуга. Вона вже не була такою насиченою, але це точно означає велику радість, бо  символ веселки – це глобальні зміни в кращу сторону. Іра швиденько набрала в інтернеті, що символізує подвійна веселка. „ На вас чекають позитивні зміни. Крім того, це означає, що незабаром  заповітні мрії збудуться. І чим менша відстань до різнобарвного мосту, тим вище імовірність виконання бажань. Це дивовижне явище стає показником того, що смуга невдач закінчилася, і вищі сили посилають нагороду за пережиті неприємності. Настав час для щастя”

-Це ж саме про мене, це моя полоса невдач скінчилася, а попереду довге і щасливе життя!- ще більше зраділа Іра, простягаючи руки до природного дива, яке здавалося зовсім поруч.


    * * *


Читачі «Громади плюс» , переглядаючи черговий номер сільської газети знову просльозилися, прочитавши на першій сторінці звернення до односельців Іри та її  родини. Вони висловлювали щиру подяку, усім, хто у нелегкий для них час, простягнув їм руку допомоги, адже саме завдяки їх небайдужості Іра сьогодні живе повноцінним життям, має можливість усміхатися сонцю і небу, продовжувати навчання та будувати амбітні плани на майбутнє. 


* * *


Настав червень. Це був останній місяць підготовки до захисту дипломної роботи. Іра максимально зосередилася на цьому. Вона тішила себе тим, що скоро виснажена праця добіжить кінця і вона зможе переробити купу того, що просто фізично не могла зробити через навчання та боротьбу з недугою. Іра попередньо вже склала в голові список книжок, які вона потім перечитає та фільмів, які обов’язково подивиться. Останнім часом дівчина по вуха занурилася у тему і справді жила своєю дипломною роботою. Це дуже допомогало їй відволікатися від думок про хворобу. Вона робила всі можливі нотатки в блокноті, в телефоні, в онлайн-документах,  консультувалася з науковим керівником і працювала, працювала працювала... І от нарешті все готово. Останні  дні підготовки презентації диплому. Дівчина переробляла її кілька разів: писала, тоді скорочувала, тоді знову  розширювала, змінювала текст тощо. Зрештою, результатом залишилася задоволена і студентка і її наставник.


 * * *


Іра прокинулася з бадьорим настроєм. Звісно, хвилювання всередині неї було, але вона щосили намагалася його подолати. Сьогодні важливий день у її житті. Вбрана у скромний костюм її улюбленого червоного кольору, з легкиим макіяжем на обличчі, дівчина зайшла до аудиторії. Вона добре знала свою  дипломну роботу, бо сама її готувала і не розуміла, чому хвилюється.

Коли настала її черга, паніку зняло як рукою. За  якихось п’ятнадцять –двадцять хвилин Іра просто поділилася історією своєї роботи та висновками, які отримала у фіналі. Вона чекала на мільйон запитань, на які не зможе дати відповіді, але справилася на всі сто відсотків і отримала схвальні коментарі. Почувши після захисту оцінку відмінно, Іра почувала себе щасливою. Так, це червоний диплом, справді заслужений і такий бажаний!  І він так пасуватиме до її сьогоднішнього вбрання!

Щаслива студентка просто випурхнула з університету. Шлях до магістратури було відкрито.

  * * *


Нарешті для Іри почалося справжнє літо, яким вона насолоджувалася наповну. Яскраве сонце, чисте, блакитне небо, довгі спекотні дні, можливість довше поспати, наїстися смачних ягід, зайнятися  чим завгодно і нікуди не поспішати . Зважаючи на щойно перенесену важку хворобу, батьки заборонили Ірині фізичну працю.

- Тобі треба як слід відпочити,- сказала любляча мама,- ти надто довго страждала. Насолодися цією чудовою нагодою.

Іра так і зробила. Їй вистачило буквально кілька днів, щоб виспатися.  У селі зазвичай прокидалися рано, тож ця звичка залишилася у дівчини ще з дитинства.

Тепер Вона  відкривала очі з першими променями , трошки ніжилася в ліжку і  виходила на вулицю. Починався день і сонячні промені пестили обличчя та руки Іри. На траві ще виблискувала срібляста роса, яка дуже швидко зникала під сонцем, що  стрімко піднімалося в чисте , бездонне небо. Всюди пахло запашною свіжістю і легкий вітерець вже розносив запах трав та квітів.Птахи весело виспівували свої незвичайні пісні, оповіщаючи про настання нового дня. У небі  неспішно плавали білосніжні та пухнасті хмаринки. Іра піднімала очі догори і дякувала Богу, що здорова.

- Я жива, я невідворотно здорова!- знову і знову думала дівчина. Все , що зі мною сталося, дало мені повчальний урок цінувати кожну прожиту мить. Життя внесло свої корективи у моє розмірене, повсякденне існування. Але ці корективи загартували мене і зробили надзвичайно сильною!

А літо мчало, як завжди, кудись в блакитну далечінь, радувало відмінною погодою, сонячними довгими днями, теплими ночами та захопливим проведенням часу...




                                 




















******************************************************************************

 

                                        ТЕЗИ   

          АРХАЇЧНА ЛЕКСИКА  В МОВІ  РОМАНУ  
          ПАНТЕЛЕЙМОНА    КУЛІША  «ЧОРНА  РАДА»

Вельбой   Інна Віталіївна, 9  клас  Лебединська  спеціалізована  школа I-III ступенів  №7  Лебединської  міської  ради  Сумської  області;  науковий  керівник: учитель  української  мови  і  літератури  Утка  Людмила  Володимирівна.

      Актуальність  даного  дослідження  полягає  в  тому, щоб   здійснити  лінгвістичний   аналіз  роману П. Куліша  «Чорна  рада», показати  витоки  і  розмаїття  архаїчної  лексики у  творі,  а  також  роль  застарілої  лексики  для  глибокого  сприйняття  твору  та  читацької  уяви.

      Мета  дослідження    полягає  у  розкритті  можливостей  архаїчної  лексики,  визначення  її  функції  в  історичному  романі  П. Куліша «Чорна  рада».

        Завдання   дослідження   передбачає  роботу  над  визначенням  шарів  архаїчної  лексики  у  творі,  аналіз   семантичних   груп  старослов’янізмів,  історизмів,  архаїзмів;  аналіз  історичних  змін  у  лексиці,  які  сприяли    утворенню    сталого  складу   застарілої  лексики;  укласти  словник архаїчної  лексики на   допомогу    читачам.

     Предмет  дослідження -   архаїчна  лексика.

     Обєкт   дослідження  - історичний  роман  П. Куліша  «Чорна  рада».         

     Наукова  новизна визначається  матеріалом,  що  не  був  у  повному  обсязі   предметом  окремого  дослідження.

      Структура  дослідження   зумовлена   метою  і  завданнями.  Робота  складається  зі  вступу,  двох  розділів,  висновків, додатку  списку   використаної   літератури  (        позиції).   Обсяг  тексту -      сторінок.

     Найбільш   продуктивними  серед  застарілої   лексики  є   історизми.

     Мета та завдання визначили методи дослідження, які застосовувалися в роботі: аналіз науково-методичної літератури, порівняльно-історичний метод; описовий метод, зіставний метод, системний аналіз.

 

 

                                  

                                ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                        3                             

РОЗДІЛ 1.   ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ  ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1  Історичні   зміни  у   лексиці

1.2  Склад   застарілої   лексики

1.3. Стилістична   роль  старокнижних   елементів  у  романі

  П.Куліша «Чорна  рада»

 

РОЗДІЛ 2.     ЛІНГВОСЕМАНТИЧНА   СПЕЦИФІКА

 ЗАСТАРІЛОЇ  ЛЕКСИКИ   В  РОМАНІ   П. КУЛІША

 «ЧОРНА  РАДА»

2.1.Старословянізми  в  лексиці  роману

2.2. Семантичні   групи  історизмів

2.3. Семантичні  групи   архаїзмів

 

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

ВСТУП

      Іван  Франко  назвав   «Чорну  раду»   Пантелеймона  Куліша  «найкращим  твором  історичної  прози  в  українській  літературі».

      Поетизація   давньої  слави  України,  звитяга  козацтва, довготривала боротьба  за  гетьманську  булаву  та  прагнення  особистого  щастя, колоритні   характери  українців  різних  верст  населення  і  різних  соціальних  станів  - усе  це  виразно  відображене  на  сторінках  твору  українського  класика.

    Велике благо для нації, для країни, для кожного її громадянина – пам'ять минулого. Історична пам'ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі.

Створюючи   колорит  доби  Руїни,  змальовуючи  історичні  обставини  та  історичних   осіб,  П. Куліш,  природно,  вдається  до  відповідної   лексики,  яка  є  складною  сучасним   учням   для  розуміння  твору.

Розширенню теоретичної та дослідницької роботи в галузі лексикографії сприяють наявність розмаїття словників, потужний науковий потенціал сучасних мовознавців.

У більшості словників використовується архаїчне значення слів, що дозволяє повністю розкрити семантику слів українською мовою [3].

Отже, актуальність теми зумовлена розвитком системи лексикографії та створенням сучасними науковцями словників, визначенням їх ролі у формуванні та функціонуванні застарілої лексики. Тому дослідження даного питання полягає у використанні застарілих слів не тільки в сучасній українській літературній мові, але й у широкому використанні їх у творчості відомих українських письменників, зокрема в романі Пантелеймона Куліша.

 

      Актуальність  даного  дослідження  полягає  в  тому, щоб   здійснити  лінгвістичний   аналіз  роману П. Куліша  «Чорна  рада», показати  витоки  і  розмаїття  архаїчної  лексики у  творі,  а  також  роль  застарілої  лексики  для  глибокого  сприйняття  твору  та  читацької  уяви.

      Мета  дослідження    полягає  у  розкритті  можливостей  архаїчної  лексики,  визначення  її  функції  в  історичному  романі  П. Куліша «Чорна  рада».

        Завдання   дослідження:

Ø визначити   шари архаїчної  лексики  у  творі,

Ø  зробити аналіз   семантичних   груп  старослов’янізмів,  історизмів,  архаїзмів; 

Ø аналіз  історичних  змін  у  лексиці,  які  сприяли    утворенню    сталого  складу   застарілої  лексики;

Ø  укласти  словник архаїчної  лексики на   допомогу    читачам.

     Предмет  дослідження -   архаїчна  лексика.

     Обєкт   дослідження  - історичний  роман  П. Куліша  «Чорна  рада».         

     Наукова  новизна визначається  матеріалом,  що  не  був  у  повному  обсязі   предметом  окремого  дослідження.

      Структура  дослідження   зумовлена   метою  і  завданнями.  Робота  складається  зі  вступу,  двох  розділів,  висновків, додатку  списку   використаної   літератури  (        позиції).   Обсяг  тексту -      сторінок.

     Найбільш   продуктивними  серед  застарілої   лексики  є   історизми.   

    Мета та завдання визначили методи дослідження, які застосовувалися в роботі: аналіз науково-методичної літератури, порівняльно-історичний метод; описовий метод, зіставний метод, системний аналіз.

 Практична   значущість  -   даний  матеріал  можна  використати для  поглибленого  вивчення  історичної  спадщини  П. Куліша  з  метою  розвитку  лінгвістичних  здібностей  учнів,  розширення  їхнього  словникового  запасу,  глибини  занурення  в  історичну  епоху  і  аналізу  сучасного  словникового  багажу.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ  ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1  Історичні   зміни  у   лексиці

 

        Розвиток  мови   шляхом  прогресу  знаходиться  в  прямій  залежності від  розвитку  мислення,   від  життєвої  практики,  що  ускладнюється,  від  форм  спілкування,  від  історичного  розвитку  носія  мови – народу. Мова – це  хранителька   історичної  пам’яті  народу. Вона  не  просто  його  супутниця  на  історичних  шляхах  розвитку,  а  й  діяльна  сила,  від   якої  значною  мірою  залежить   вибір   цих   шляхів.  Мова  забезпечує  «часову  тяглість  і  безперервність   життя,  збереження  органічності  і  оригінальності світосприймання  етносу  при  зміні  його  історичних  форм»[16].  Інакше   кажучи,  якщо  у  звязку   з  розвитком  суспільства  прогресує   мислення  людей,  мова  не  може  залишатися  «байдужою» до  цього  руху  по  шляху  прогресу. Вона  також  прогресує  в  своєму  розвитку і  удосконалюється.

        Лексична система, як і мова в цілому, постійно змінюється: одні слова зникають із мови, інші – з’являються. Змінюються і значення слів. Ці зміни зумовлені як позамовними, так і внутрішньомовними причинами.

Позамовні (позалінгвальні причини) – це зміни в навколишньому світі. Будь-яке нововведення в техніці, побуті, суспільному житті, у сфері ідеології супроводжується появою нових слів, а зникнення тих чи інших значень, форм побуту, суспільних явищ спричинює зникнення відповідних слів. Мова у своєму словнику віддзеркалює всі суспільні зміни.

Внутрішньомовні (інтрамовні, внутрішньолінгвальні) причини – зміни словникового складу представлені тенденціями до економії, уніфікації, системності мовних засобів [26].

Існує 4 типи змін у лексико-семантичній системі: 1) зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява нових слів; 4) поява нових значень. Ці лексико-семантичні зміни відображені в таких поняттях, як архаїзми, історизми, неологізми і запозичення. Розрізняють власне архаїзми та історизми.

Власне архаїзми – слова, які називають предмети і явища, що існують і тепер, але витіснені з активного вжитку іншими синонімічними словами. Наприклад: чадо «дитина», лицедій «артист», атрамент «чорнило», марець «березень». Власне архаїзми поділяють на лексичні та семантичні.

Власне лексичні архаїзми діляться на 1) власне лексичні архаїзми (усі вищенаведені приклади); 2) лексико-словотвірні (рос. рыбарь при сучасному рыбак); 3)лексико-фонетичні.

Семантичні архаїзми – застарілі значення наявних в активному словнику слів. Так, скажімо, слово язик втратило значення «народ, етнос»: «Встане правда! встане воля! У тобі одному помоляться всі язики Вовіки і віки» (Т. Шевченко).

Історизми – слова, які вийшли з ужитку в зв’язку зі зникненням позначуваних ним понять. Наприклад: сотник, січовик, чумак. Історизми не мають синонімів у сучасній мові, однак вони можуть повертатись в мову, якщо відновлюються відповідні чи подібні реалії: гривня, віче, пластун. Водночас нерідко до історизмів переходять слова, які виникли зовсім недавно: лікнеп, раднаргосп, перебудова. Історизми використовуються у художній літературі для відтворення історичного колориту, а архаїзми – для створення піднесеного і зниженого стилів [20].

«За останні 10 років проблема творення нової лексики, її нормативності вивчається багатьма дослідниками. Але цей процес, нажаль, супроводжують і небажані явища: лібералізація норм (особливо в галузі слововживання, вимови і правопису). Тому виникає потреба більш детального вивчення нової лексики з погляду словотвору. Найактивнішими способами творення усіх частин мови є на сучасному етапі суфіксація» [4; 35].

Неологізми (від гр. neos «новий» і logos «слово») – нові слова, що виникли за пам’яті людей, які їх використовують: факс, дистрибютер, брокер, дилер, менеджер, пейджер, електорат, ваучер, кіднепінг тощо. Поняття «неологізм» є відносним, бо всі слова колись були неологізмами. Наприклад, космонавт, універсам, синтетика, дизайнер, лазер, пилососи ти, стрес, бадмінтон, акселерат, перфокарта ще якихось 10-20 років тому були неологізмами.

Розрізняють лексичні та семантичні неологізми. Лексичні – абсолютно нові слова як за значенням, так і за звучанням. Семантичні неологізми – нові значення в уже наявних словах. Так, слово берегиня мала значення «русалка», а тепер вживається у значенні «жінка».

Авторські неологізми (оказіоналізми) становлять окрему групу. Деякі авторські неологізми увійшли до літературної мови.

Загалом неологізми виникають декількома шляхами: вони творяться з наявного в мові матеріалу властивими для даної мови словотвірними способами, інколи штучно, або запозичуються з інших мов [4].

Також одним з найпоширеніших шляхів поповнення лексики є запозичення. «У світі не існує культури, котра розвивалась би ізольовано від усіх інших. Це зумовило культурний обмін, в тому числі і слів. Так, наприклад, в англійській мові 60% слів французького походження. Розрізняють матеріальні запозичення і калькування» [9; 229].

Матеріальне (лексичне) запозичення – запозичення, за якого з іноземної в рідну мову входить лексична одиниця повністю (значення і експонент). Наприклад: лазер (англ. laser, що є скороченням, яке складається з перших букв виразу light amplication by stimulated emission of radiation «підсилення світла за допомогою індукованого випромінювання»).

Калькування (від фр. calque «копія») – копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; по морфемний переклад іншомовного слова. Наприклад, небоскрёб – калькою англ. skyscraper (sky «небо», scraper «скребти»).

Крім кальок існують також напівкальки, коли одна частина запозичена, а інша калькується. Наприклад: телебачення (англ. television із грец. tele «далеко» й англ. vision «бачення»).

Окремими різновидами є семантичні і словотвірні запозичення. Семантичні запозичення – запозичення, коли своє слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник. Наприклад, слова правий і лівий під впливом фр. droit і gauche отримали значення «консервативний» і «революційний».

Словотвірні запозичення – такі запозичення, коли власний зміст передається морфемами інших мов. Так, наприклад, слово телефон складене з давньогрецьких елементів tele «далеко» і phone «звук». У давньогрецькій такого слова не було, як не було й таких слів, як телеметрія, агробіологія, телетайп.

Отже, запозичувати слова потрібно лише у крайньому випадку. Запозичення без потреби – лише шкода мові [12].

Можемо зробити такий висновок: словниковий склад мови постійно змінюється. Деякі слова та їх значення з часом старіють та зникають, але завдяки невпинному розвитку людства постійно з’являються нові слова та нові значення, або старі набувають нових. Це зумовлює існування в лексиці таких понять, як архаїзми, історизми та неологізми. Що стосується джерел поповнення лексики, то цей процес відбувається не тільки завдяки неологізмам, а також і такому явищу, як запозичення. Проте не можна забувати, що такі джерела поповнення лексики повинні якось контролюватись, адже при надмірному та необачному запозиченні іншомовної лексики рідна мова може засмітитися, стандартизуватись.

Аналіз   лексичної   системи  літературної  мови  мотивує  питання, що  саме  вважати  архаїзованою  лексикою. Розвиток  і  зміни  у  будь-якій  сфері  життєдіяльності  народу  неодмінно  відображаються  в  лексичній   системі  його  мови.  Мова  має  динамічний  характер,  тож  її  словниковий  склад зазнає  постійного  розвитку  й  оновлення. Однак  збагачується  не  лише  активний,  а  й  пасивний  запас  мови,  адже   нове  формується  не  шляхом  відкидання  старого,   а  його  поповненням.

На  позначення  слів,  що  входять  до  пасивного  запасу  мови,  багато  вітчизняних  лінгвістів використовують  термін «застаріла  лексика»,  різновидами  якої  є  історизми  та  архаїзми. Коваленко О.В.  говорить  про  те, що  застаріла  лексика  є  однією  з  жанрово  утворюючих  ознак  саме  історичного  роману,  зважаючи  на  її  реалізацію  прагматичної   спрямованості даного  жанру  на  створення  історичного  колориту.[  ]

 

 1.2   Склад   застарілої   лексики

 

Усі слова, якими користуються люди у своєму житті та своїй діяльності, складають лексичний, або словниковий, склад мови. Лексична система, як і система мови в цілому, постійно розвивається за своїми внутрішніми законами, а також під впливом суспільно-історичних умов життя народу як носія мови.

Характерною особливістю словникового складу мови є його безперервний розвиток. Причому саме у словниковому складі найбільш повно й наочно відображається розвиток мови в усіх її структурних компонентах і функціонально-стильових різновидах, а також єдність і взаємодія внутрішньолінгвістичних та позалінгвістичних факторів — основної причини змін, що відбуваються в мові .

У лексиці відбиті всі процеси історичного розвитку суспільства. Одні предмети, реалії побуту, поняття, якості, явища існують здавна, і слова, їх назви, активно використовуються носіями мови, інші предмети і поняття відмирають — з ними йдуть і їхні найменування.

Проте між шаром лексики, що характеризується відносною стійкістю і загальновживаністю і рештою словникового складу мови немає якоїсь сталої межі. Між різними шарами лексики існує тісний взаємозв’язок і взаємообмін.

Словниковий склад мови, і української зокрема, безперервно розвива-ється, тому що так само розвивається саме людське суспільство. Поява y мові нових слів або розширення значення старих слів зумовлене потребою людини називати нові предмети, явища, поняття, що з’являються в сучасному суспільно-економічному, політичному і культурному житті народу. І навпаки, зникнення старих предметів, явищ, понять зумовлює зникнення слів, що їх по-значали. Перехід мовних одиниць із активної сфери до пасивної і навпаки відбувається постійно, причому загальновідомо, що інноваційні процеси інтенсивніші, ніж архаїзація . Тому розвиток лексичного складу мови характеризується поступальністю, яка виражається в постійному збагаченні й удосконаленні як мови в цілому, так і лексики зокрема .

Увесь словниковий склад мови умовно поділяється на активний і пасивний. В активний словник входять слова, що часто вживаються та добре відомі носіям мови. Пасивний словник складається зі слів або застарілих, або навпаки, що тільки що з’явилися і тому ще не ввійшли в активний словник та не стали загальновживаними [15].

Склад застарілої лексики неоднорідний. У ньому розрізняються слова за ступенями їх архаїзації. Одну групу застарілих слів складають ті, що зовсім вийшли з мовного вжитку і не побутують в сучасній українській літературній мові: братана — дочка брата, гудець — музикант, марець — березень, та ін. Вони не зрозумілі носіям мови без додаткових пояснень .

До іншої групи застарілої лексики належать слова, що в сучасній укра-їнській літературній мові вживаються рідко, тільки в певному контексті або функціональних стилях, наприклад: гайдамака, гетьман, зброєносець, панщина, рать та інші. Ці слова здебільшого зрозумілі мовцям, хоча і входять до пасивного складу лексики.

Ступінь застарілості того чи іншого слова залежить від таких факторів:

·                місце даного слова в лексичній системі мови;

·                 поширеність і тривалість його уживання в минулому в складі активної лексики;

·                 наявність чи відсутність зв’язку його із спорідненими словами;

·                час його випадання з активного вжитку.

Якщо слово у свій час виконувало важливу номінативну функцію, було поширене в мові і використовувалося в спілкуванні тривалий час — воно менше підлягає процесу старіння, ніж слова незначної номінативної функції, відносно рідковживане.

Ступінь застарілості слова дуже залежить і від того, коли воно випало з активного вжитку. Архаїчнішими, звичайно, є ті слова що давно перейшли в пасивний склад мови і здебільшого вже забуті його носіями . Але бувають і слова, що з’явилися в мові не так давно, не пройшли суспільної апробації, і тому вони відносно швидко випали з її словникового складу. Застарілі слова відрізняються і тим, що саме спричинило їх випадання із складу активної лексики [31].

Одні слова архаїзуються, переходять із активної лексики до пасивної у зв’язку з тим,що зникають із побуту та життя суспільства позначувані ними явища, предмети події, поняття, тобто у зв’язку з дією екстралінгвістичних факторів. Інші зникають із суспільного вжитку, забуваються носіями мови через витіснення їх рівнозначними словами, що з тих чи інших причин виявляються більш прийнятними до називання тих чи інших предметів, явищ, подій, понять. Цей процес зумовлений дією внутрішніх факторів розвитку мови. Першу групу застарілих слів іноді називають матеріальними архаїзмами, або ж історизмами, другу – стилістичними архаїзмами [8].

Серед  науковців  сформувалось   широке  та  вузьке  розуміння   архаїзмів.  Як  уже  зазначалося  вище,  до  складу  архаїзмів  може  входити власне архаїчна  лексика, історизми,  рідковживані  слова,  а  також  старословянізми.  Різниця  між  архаїзмами та  історизмами  ще  полягає у  відмінності прийомів  їхнього  введення  у  художній  текст.  Для  введення  історизму  характерний  є  прямий  спосіб:  експліцитне  чи  імпліцитне  тлумачення за  допомогою  уточнюючих  і  пояснювальних  слів. Натомість  архаїзми  мають  синоніми  та  антоніми.  Функціонування  архаїзму  в  тексті  може  відбуватися  шляхом  включення  застарілого  слова,  його  сполучуваності  із  сучасним  словом. Лексичні архаїзми  належать до  книжкової  лексики,  вони  позначають  слова, що  були  витіснені  з  повсякденного  вжитку іншими  синонімічними  словами,  але  не  зникли  з  мови,  а  продовжують  функціонувати  в  ній,  хоча  сфера  їхньої  діяльності  різко  звужується. Слід зауважити,  що  процес  архаїзації  не  є  прямолінійним.  Часто  застарілі  слова підлягають  процесу переосмислення значення  слова,  розширенню  його  семантики, внаслідок  чого  вони  знову  можуть повертатися  до  активного  складу мови.

Отже,  якщо  говорити  про  застарілу  лексику,  треба  чітко  визначитися  з  поняттями.

Архаїзми (гр. archaios  -  давній) -  слова,  що  застаріли  або  зовсім  вийшли  з  ужитку.

Різновиди   архаїзмів:

 

а)  старослов’янізми  -  слова,  безпосередньо запозичені  зі  старослов’янської  мови (перст -  палець;  десниця  -  права  рука; ланіти  -  щоки;  побіда -  перемога  тощо);

б)   історизми  -   слова,  що  позначають  предмети  чи  поняття,  які  зникли,   вийшли   з  ужитку ( ярмо,  прядка,  мушкет,  бунчук,  більшовик, п’ятирічка тощо);

в)   власне   архаїзми  -   давні  назви  предметів  і  понять,  які   іменуються    зараз    інакше   ( рамена -  плечі,  ілюзіон  - кінотеатр,  спудей -  студент).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Стилістична   роль  старокнижних   елементів  у  романі

  П.Куліша «Чорна  рада»

                Старокнижним елементам як стилістичному засобу передачі урочистості й піднесеності, виявлення іронії чи сарказму, створення архаїчного колориту, соціальної характеристики персонажів належить визначне місце в історії розвитку української літературної мови.

             Особливості    функціонування застарілої лексики в різних стилях, зокрема в художньому, на різних синхронних зрізах висвітлено в працях П.Плюща [6], І.Огієнка [5], В.Русанівського [7; 8], Л.Мацько [4], П.Дудика [1] та ін. Дослідники відзначають тенденцію до звуження сфери використання таких одиниць (уживаються в конфесійному стилі, у художніх творах і зрідка в усному мовленні), їх стилістичну маркованість. Стилістичні особливості таких лексем у мові творів П.Куліша розглядалися лише принагідно. "Уміле поєднання архаїзмів і новотворів" у цьому творі відзначив М.Костомаров [2, с. 201] ".

            Маючи намір створити художній твір на основі української старовини й фольклору, у 40-их роках ХІХ ст. П.Куліш починає вивчати історичні джерела, літописи. Улітку 1843 р. він бере участь у вивченні архівів монастирів та різних установ на Київщині. Разом із М.Максимовичем він збирає та записує українські народні пісні та історичні перекази. І вже 1857 р. друкує свій перший історичний роман "Чорна рада".

            Проникаючи зірким оком крізь століття, письменник зображає події    1663 р., задля чого  використовує всі лексичні скарби української мови. Проте автор змальовує не лише матеріальний, а й духовний світ українців: їх набожність, віросповідання, моральні норми. Найповніше це виявляється в мові персонажів "Чорної ради". Високою частотністю в романі відзначаються старослов'янізми Бог (фонетичний варіант - Біг), Господь, Спаситель. Лексему Бог супроводжують постійні епітети великий, правий, милосердний у постпозиції, які звучать як вигуки або риторичні звертання, наприклад: "Боже правий, Боже правий! - сказав Василь Невольник" [3, с. 13]; "Боже великий! Боже милосердний, - каже, простягши руки до образа. - Положив єси йому в душу мою найдорожчу думку, поможи ж йому й доказати сю справу" [3, с. 39]. Ці конструкції вжиті для відтворення віри наших пращурів у Бога, сподівання на його справедливість і милосердя, а інверсія допомагає підкреслити важливість, інтонаційно виділити ключові слова.

П.Куліш використовує  застарілу лексику й для відтворення просторових понять. Короткими, але красномовними штрихами він змальовує Київ: "Святий город сіяв, як той Єрусалим" [3, с. 22]; "Сонце  ще не піднялось високо; так не то що церкви й хоромини, да й зелені сади, і все, що загледіло око в Києві, усе горіло, мов парча золототканная" [3, с. 22].

       Отже, головна функція старокнижних елементів у романі "Чорна рада" - відтворення колориту епохи XVII ст.  Для змалювання  матеріального життя українців доби Руїни, показу розшарування суспільства на шляхту, старшину, духовенство й чернь автор найчастіше вживає історизми. Для відтворення духовного світу він  використовує старослов'янізми церковно-релігійної семантики.

              Застаріла лексика також є засобом мовної індивідуалізації персонажів, їх професійної та духовної характеристики. Так, вона є органічним  складником мови поволоцького священика Шрама, як-от: "Вскую прискорбна єси, душе моя, і вскую смущаєші мя? Уповай на Господа" [3, с. 28]; "Сила небесная! - закричав, ухопившись за голову, Шрам" [3, с. 13]. Укладаючи в Шрамові вуста лексему божок, письменник звертає увагу на те, що герой послідовний у своїй вірі: "Ну, брате Михайле, - каже, повеселівши трохи од того трунку, Шрам, - загадаю ж я тобі про твого божка загадку: стоїть божок на трьох ніжках; король каже: "Потіха моя!", краля каже: "Погибель моя!" [3, с. 16-17]. Демінутивний суфікс -к- надає лексемі знижувального відтінку.

               Старокнижні елементи є також засобом характеристики вигаданого героя "Чорної ради" - Кирила Тура. Так,  виявляючи  своє ставлення до нього, П.Куліш пише: "Правда, й Кирило Тур був у Січі не послідущий, був козак-душа, а не братчик, да й вина ж його була дуже тяжка: більшої вини й не було, здається, в запорожців над оте скакать в гречку" [3, с. 96]. У цих рядках автор свідомо поєднує елементи різного стилістичного забарвлення (старослов'янізм і фольклорний  фразеологізм), що поглиблює образно-семантичні функції слова, увиразнює  художній образ, робить його більш реальним і виразним.

         Водночас автор надає Кирилові Туру рис богобоязливості та релігійності, використовуючи із цією метою старокнижні елементи як засіб характеристики героя іншими персонажами: "Дивно воочію, - каже Самко, - а так воно єсть, що він тільки й живе душі спасенієм" [3, с. 46].

   В іншому епізоді П.Куліш зображує Кирила Тура як людину, що вболіває за долю своєї країни. Він читає вголос "Плач пророка Єремії", що є своєрідним криком його душі: "Чрево моє, чрево моє болить мені, смущається душа моя, терзається серце моє. Не умолчу, яко глас труби услишала душа моя, вопль раті і біди. Доколі зріти імом біжащих, слишащ глас трубний? Понеже вожді людей моїх синове буйнії суть і безумнії; мудрі суть, єже творити злая; благо же творити не познаша..." [3, с. 102]. Поданий уривок узятий із Святого Письма й тому наскрізь пронизаний  церковнослов'янізмами.

       Іноді П.Куліш уживає елементи високого стилю для створення знижувального комічного відтінку, як- от: "Отсе, мабуть, дожились вражі сини до порожніх кишень, то й заводять між народом трусу, щоб під каламутний час людським добром поживитись" [3, с. 67]. Старокнижна лексема, ужита в стійкій сполуці, має іронічне забарвлення: "Так ви, бачу, усі одним миром мазані!" [3, с. 133]. !з такими словами зверта­ється батько Пугач до козаків, які втратили  бажання здобувати волю в боротьбі. Вислів має значення "однакові, нічим  не відрізняються здебільшого негативними рисами - характером, поведінкою, стано­вищем" [10, т. II, с. 98].

          Зрідка застарілі слова в "Чорній раді", виявляючи ставлення персонажа до співрозмовника, набувають відтінку згрубілості, як-от: "Як чого? - каже Шрам, - хіба не чув, що  на умі в сих мушрів. Задумали чорну раду іродові душі!" [3, с. 28]; "Щоб тебе, окаянного, земля не прийняла!" [3, с. 134]; "Щоб на тебе образи падали!" [3, с. 133]; "Щоб ти на Страшний Суд не встав!" [3, с. 134]. Такі форми в складі сталих сполук набувають у контексті роману фольклорного забарвлення. Укладені в уста представників черні, вони нерідко звучать як прокльони.

         Отже, у романі П.Куліша старокнижні елементи використано з різною стилістичною настановою: для відтворення колориту епохи XVII ст., для соціальної характеристики персонажів та створення зни­женого комічного відтінку. Дослідники виділяють ще одну їх функцію в художніх творах - надання мові урочистого, піднесеного тону. Проте в "Чорній раді" не виявлено прикладів такого вживання. І  це цілком закономірно, бо письменник змальовує найтрагічнішу сторінку історії України - добу Руїни, намагаючись осмислити причини ворожнечі, розбрату між різними верствами українського суспільства XVII ст. Майстерність автора виявилася в тому, що в романі елементи української та старослов'янської мов становлять цілісний мовний сплав.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.     ЛІНГВОСЕМАНТИЧНА   СПЕЦИФІКА

 ЗАСТАРІЛОЇ  ЛЕКСИКИ   В  РОМАНІ   П. КУЛІША

 «ЧОРНА  РАДА»

2.1.Старословянізми  в  лексиці  роману

       Використовуючи стилістичний потенціал застарілих слів, фразеологізмів, лексико-фонетичних архаїзмів та історизмів, П.Куліш особливо часто звертається до старослов'янізмів, бо саме в їх сфері в письменника з'являється можливість художнього осмислення нашого минулого.

             Відтворення колориту епохи XVII ст. досягається передусім уживанням старослов'янізмів, характерних для тогочасного мовлення: "Блаженні милостивії, яко тії помиловані будуть" [3, с. 10]; "Уже коли в мене були й други, й приятелі, були й поляки, й гармати, да не поблагословив мене Бог властвовати, други мої і іскреннії мої оддалеча мене сташа і чуждахуся імене моєго; так чого ж мені тепер супротив своєї долі пручатись" [3, с. 140]; "Який враг шуткуватиме, як увіп'ються чорні брови, наче п'явки, в душу?" [3, с. 35].

         Із церковнослов'янської мови запозичено й лексему сповідь, яку автор уживає в тексті роману зі знижувальним відтінком: "Знаю добре, на яку прийшов ти сповідь" [3, с. 138]. Це слово надає мові іронічного забарвленння; у вустах Сомкового охоронця воно звучить зневажливо й виражає ставлення шляхтича до представника черні.

      За допомогою старослов'янізмів П.Куліш досягає іронічного зображення фактів і подій, порівняймо: "Може, тепер плечі болять так, як у того чорта, що возив ченця в Єрусалим" [3, с. 99]; "Да й обніс усіх; не минув Василя Невольника, хоч той стояв собі оддалік, мов у монастирі служка перед ігуменом" [3, с. 16]; "Ти йому образи, а він тобі луб'я!" [3, с. 102]. У складі фразеологізмів старокнижні елементи набувають відтінку зневажливості, насмішкуватості, а в останньому випадку містять натяк на неосвіченість того, до кого звернена мова.

            Спробуємо пояснити семантику історизмів, ужитих П.Кулішем. Числівник півчварства, що означав триста п'ятдесят, уведений автором для позначення великої кількості людей, а лексеми шабля, булава, бунчук, галера, що мали безпосередній зв'язок із життям січового козацтва, доповнюючи одне одного, дають змогу охопити всю панораму історичних подій середини XVII ст., допомагають краще зрозуміти тогочасні суспільні обставини та створені автором образи. Так, наприклад, булава й бунчук були атрибутами гетьманської влади в Україні. "Булава давалася кошовому отаману; він тримав її в правій руці, коли проходила військова рада. Звідси пішла приказка: "До голови треба булави" [14, с. 16]. Неодноразово в романі вживається також історизм бунчук (булава з металевою кулькою на кінці й прикрасою-китицею з кінського волосу): "У первому ряду видно було Петрові Брюховецького з гетьманською булавою. Над їм військові хорунжі держали бунчук і хрещату корогов" [3, с. 94]; "Не дав би я йому гетьманського бунчука під таку годину" [3, с. 107].

Ознакою влади полковників були пірначі - менші булави, які носили за поясом. Іноді полковники давали їх подорожнім для безпеки в українських степах: "А Гвинтовка тим часом, сівши на коня, проїхав сюди-туди, піднявши вгору срібний пірнач (де він його взяв, ніхто не знає); на пірнач пов'язана широка блакитна стьожка" [3, с. 107]. Сучасна українська мова зберегла слово пірнач у двох значеннях: 1. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; 2. Вид булави [10, т. 6, с. 539].

           Одним із військових клейнодів, змальованих П.Кулішем, є також корогва. У тексті роману трапляється і її варіант корогов. Як відомо, корогвою називали бойовий прапор українського козацтва, шляхетської Польщі та підрозділ кінноти в польсько-литовській армії' ХVІ-ХVІІ ст. У романі лексема вживається в значенні "бойовий прапор, стяг", наприклад: "корогви хрещаті давні", "військова корогов", "білі корогви" тощо.

Відтворюючи колорит доби Руїни, змальовуючи суспільні обставини та історичних осіб, письменник уживає лексеми на позначення козацького одягу: "Сомко хотів положити в таку колиску й Кирила Тура, - не пожалував своєї састової опанчі, як тут де не взялось двоє запорожців" [3, с. 62]. Слово опанча (давні пам'ятки фіксують ще форми спанча, япанча) означає старовинний верхній одяг, що мав вигляд широкого плаща. На позначення довгої вовняної опанчі П.Куліш уживає лексему бурка: "Довго він ворочавсь на своїй бурці; далі встав, натяг жупан та й вийшов у гай хвірточкою" [3, с. 52]. Є також свідчення дослідників, що буркою називали й верхній одяг гетьманський; ніхто інший не мав права одягати її. Але той, хто стяв голову турчину-татарину, міг носити бурку. Це слово ввійшло до лексичного складу української літературної мови й уживається в значенні "повстяний безрукавий плащ або накидка з козячої вовни" [10, т. 1, с. 258].

Нерідко для позначення багатого одягу запорозького козацтва, який виготовляли із сукна різних кольорів, П.Куліш уживає лексему жупан: "Минаючи і тих, хто скачуть, і тих, що плачуть, Петро протов- плявсь усе дальш, чи не вздрить червоних жупанів запорозьких" [3, с. 91]; "Сам Брюховецький стояв у голубому жупані перед своїх запорожців" [3, с. 118]. Автор використовує також похідне утворення жупа­нок, що є залишком давньої форми, порівняймо: "Справді Василь Невольник був собі дідусь мізерний, мов зараз тільки з неволі випущений.., у синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене" [3, с. 5].

Досить часто поверх жупана одягали кунтуш - різновид верхнього розпашного чоловічого й жіночого одягу в ХVІ-ХVШст.: "Е, це князь наш! - гукне один у личаковому кунтуші"" [3, с. 116]. Означення личаковий, із яким слово вживається в романі "Чорна рада", указує не лише на матеріал, із якого виготовлено одяг (личаковий - прикметник до личак: "Мочальный, лыковый. Убогі носили личакову одежу. Скидають личакову драну свиту"" [9, т. ІІ, с. 366]), а й на соціальний і матеріальний статус його власника: "Личак - 1. Плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив'язуючи до ноги мотузками; 2. перен., заст. Вбога людина" [10, т. IV, с. 501]. У словнику Б.Грінченка зафіксовано три значення лексеми личак: "1) Обувь изъ лыка, лапоть. 2) Веревка изъ лыкъ. 3) Простолюдинъ, простой челов^къ" [9, т. II, с. 365]). Отже, "личаковий" в аналізованому контексті набуває значення "бідний, незаможний, убогий".

До поширених назв верхнього одягу належить також лексема каптан: "... були тут уже й міщани в личаках і в синіх каптанах" [3, с. 91]. Лексикографічні джерела так тлумачать його: "Старовинний чоловічий верхній одяг з довгими полами" [10, т. IV, с. 97]. Цікаво, що синьокаптанниками П.Куліш називає заможних козаків, які носили сині каптани: "От як розвеличалась ледача шляхта! - перехопили тут інші синьокаптанників" [3, с. 104].

На позначення одного з видів верхнього козацького одягу автор уживає лексему кирея - "верхній довгий суконний одяг із відлогою" [10, т. IV, с. 152]: "Усяке багатство, усяка слава - усе воно суєта суєт: і шаблі, й булава з бунчуком, і горностайова кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками" [3, с. 36]. Синонімічну до кирея назву кобеняк також використано в романі "Чорна рада": "Увійшло якесь опудало. На голову насунув кобеняк, тілько очі видно, а сам у широкій семрязі, на спині чималий горб" [3, с. 136]. Фонетичними варіантами до кобеняк виступають форми копенек і копеняк, поява яких зумовлена іншомовним походженням слова.

             Змальовуючи одяг простих людей, П.Куліш найчастіше використовує лексеми семряга (фонетичні варіанти - семиряга, сімряга) - "верхній селянський одяг із домотканого грубого нефарбованого сукна" [10, т. IX, с. 122]. Поряд із нейтральним семряга автор уживає демінутив семряжка [3, с. 31], а також синоніми сірячина, сіром'язка, свита (похідне утворення свитина виступає з постійними означеннями, пор.: "остання свитина" [3, с. 9], "свитина драна" [3, с. 69], "свитина старенька" [3, с. 91]), що підкреслюють бідність тих, кому вони належать. Назви  одягу  заможних козаків (кармазин) і незаможних (семряга) стають у романі П.Куліша контекстуальними антонімами, порівняймо: 'Інші значнії люди,  старшина й шляхта, поскидавши кармазини, повдягались у семряги і між простим людом додому піхом пробирались" [3, с. 127]. Як відомо, лексема кармазин позначає як старовинне дороге темно-червоне сукно: "Виходить із царського намету боярин. Його підручники несуть царську корогов козацькому війську, кармазин, оксамит..." [3, с. 119], так і одяг із цього сукна: "Сивий-сивий, як голуб, у дорогих кармазинах, вискакує, попереду йдучи, запорожець" [3, с. 31]. Називали кармазинами також і тих людей, які носили одяг із цієї дорогої тканини, наприклад: "Кармазинами міщани дражнили козаків" [3, с. 24]; "Прокляті кармазини швидко видеруть у нас душу з тіла, не то що!" [3, с. 93]; "Кармазини! - гукали п'яні косарі. - Знов розплодилась вельможна шляхта поміж миром!" [3, с. 68].

            Зображуючи козаків як воїнів та охоронців рідної землі, П.Куліш використовує застарілу лексику на позначення військової амуніції: "Але ось крізь військовий намет увійшов і Самко з своєю старшиною - усі в панцирах і мисюрках..." [3, с. 118]. Так, слово панцир і його варіантна форма панцер, запозичені українською через посередництво польської мови, на сучасному етапі кваліфікуються як застарілі й фіксуються в словниках зі значенням "частина старовинного, звичайно металевого спорядження, яке захищало тулуб воїна від ударів холодної зброї" [10, т. VI, с. 53]. Мисюрка  - це шолом, залізна шапка із сіткою, яку накладають на обличчя, шию, руки.

 

 

 

 

2.2. Семантичні   групи  історизмів

 

      Аналіз  історизмів  у  романі П. Куліша  «Чорна  рада»   свідчить  про  глибоке  знання  автором  історії  України,  вболівання  за  її  долю,  ще  раз  підкреслює вміння  митця  добирати  потрібну  лексику  для  змалювання  надзвичайно  колоритного  багатоликого  образу  тогочасного  суспільства,  відтворення   необхідної  атмосфери  часу.

  Серед матеріальних  історизмів, вжитих у тексті, можна виділити такі семантичні групи слів:

1.     Слова, що характеризують класову структуру суспільства, соціальний стан, місце людини в суспільстві та суспільні взаємовідносини представників різних верств населення минулих часів; лексика на позначення колишнього державного і політико-економічного устрою деяких країн: царя, бурмистер, князі, пани, мужики, гевала, рабиня, мужицтво, міщани.

Вищезазначені слова подано в реченнях:

·        А запорожці, кажуть, велику ласку у царя мають і чого попросять, усе цар по їх робить.

·        Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну; аж чує, що князь у Зінькові.

·        Знали мене шинкарі й музики, знали пани й мужики, знало лицарство й хлібороби.

·        Не діждете, - каже, - і рід ваш не діжде, щоб Домонтович оддав дочку за гевала.

·        І та, як молода рабиня у старого, сивобородого турчина служить, і тремтить, і низько кланяється, так і ти нещаслива княгиня, догоджаючи свойому чоловікові, низько вклонилася гостям і почала застилати стіл білою скатертиною.

Історизми цієї групи вжито для передачі побудови тогочасного устрою.

2.Назви колишніх урядових і військових чинів, адміністративних посад; слова, що відбивають структуру козацької військово-адміністративної організації на Україні: пушкарі, вартовий, тимпанники, чурою, кушнірі, салогуби, гонець, полковники, осавули, сотники, гетьмани, козаки.

   Вищеперераховані слова можна знайти в таких реченнях:

·        Пушкарі, риштуйте гармати!

·        Мізкує собі ледачий Іванець, ходячи по світлиці, аж ось увійшов вартовий.

·        Два тимпанники стали перед його срібними бубнами.

·        Як ось увійшов до світлиці батько Пугач, старий, довговусий дідуган, із своїм чурою.

·        Он, бачите, – каже Гвинтовка, – ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушнірі да салогуби.

·        Як ось виїжджають за Броварський бір, за піски, аж із Переяслава до Сомка гонець курить.

·        Од Самари до Глухова вся старшина зове мене гетьманом, бо в Козельці на раді всі полковники, осавули, сотники, всі значні козаки присягли мене слухати.

Слова цього виду вжито для точної передачі посад героїв.

 3. Імена і прізвища відомих історичних діячів: Хмельницькому, Самійло Кішка, Сомко, Брюховецький.

Всі ці прізвища та імена можна зустріти в наступних реченнях:

·                   Не раз і самому Хмельницькому підносили вони гіркої.

·                   Був і Самійло Кішка, що й досі про його співають кобзарі, як він попавсь у турецьку неволю і п’ятдесят чотири роки був у галерках на кайданах, за замками...

·                   Поперед усіх поспішав Сомко; за ним паволоцький Шрам; за ним ще з півдесятка комонників.

·                   Брюховецького величали другим Хмельницьким, що іще раз стає за Вкраїну супротив її ворогів і дарує мирові волю.

Історизми цієї групи вжито для позначення епохи та її визначних постатей.

4.Назви старовинної зброї, амуніції, військових регалій: булава, бунчуком, пищаллю, списи, черес, шаблі, сагайдаки, ронди, гаркебузи, шаблюці, пістолі, ушул, гамаликах, тороки, пірнач, мушкетів, чересла, лемеші, комонники, ратище, гармати, опанчу, кайдани, панцирах, місюрках, шаблями, келемами, келепом.

Наведені вище історизми вжито в таких реченнях:

·        І шабля, й булава з бунчуком, і горностайова кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками.

·        Піхота з пищаллю поміж гарматами, а комонник по стрілах.

·        Лагодьте лучче батьківські списи, бо буде хутко усім робота.

·        Як доживе було котрий запорожець до великої старості, що воювати більше не здужає, то набє черес дукатами, да забере із собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й їде з ними в Київ бенкетувати.

·         Іще по стінах висять і їх шаблі, пищалі під сріблом, старосвітські сагайдаки татарськії, шиті золотом ронди, німецькі гаркебузи, сталеві сорочки, шапки-сесюрки, що вкриє тебе залізною сіткою – і ніяка шабля не візьме.

·    Бийте празьких личаків по гамаликах!

·    Поки ж вони до мушкетів, а отаман приціливсь та і влучив їх ротмістрові якраз межи очі.

·     «Що ви, - каже, - лагодите чересла чи лемеші

·     Поперед усіх поспішав Сомко; за ним паволоцький Шрам; за ним ще з півдесятка комонників.

·    У нас у Січі приїжджай хто хоч, устроми ратище в землю, а

·    сам сідай, їж і пий хоч трісни – ніхто тобі ложкою очей не поротиме.

·    Уже коли в мене були й други, й приятелі, були й полки, й гармати, да не благословив мене бог властвовати.

·    Візьміть мою опанчу та припніть міждо коней.

·    Да ще, слава богу, в нас руки не в кайданах!

·    Але ось крізь царський намет увійшов і Сомко з своєю старшиною – усі в панцирах і мисюрках, з шаблями й келемами, готові до бою.

·    Я он попав був жупан такий, що пари волів стоїть, та гаспедський козак дав келепом по руці так, що не рад би й шестирику.

5.Назви старовинного чоловічого та жіночого одягу, взуття, головних уборів, які вийшли з ужитку: стьожку, ковнірі, жупану, кунтуші, семряжках, кажанках, кармазинах, саєтах, відлогу, кобеняк. (Додаток 5)

Слова вжито в таких реченнях:

·                   А вдруге, знаті були з того, що підперезувались по жупану, а кунтуші носили наопашки.

·                   А Черевань мірковав про стьожку, що княгиня прислала: «Блакитна; чом же не червона? Козак звик червону стрічку в ковнірі носити, а се вже, мабуть, польська мода.»

·                   Іще ж із того були вони знаті, що не важились ходити у кармазинах.

·                   Дома, у Січі, ходять у семряжках да в кажанках, а їдять мало не саму соломаху, а тут жупани на їх будуть лудани, штани їз дорогої саєти, горілка, меди, пива так за їми в куфах і їздять – хто стрінеться, усякого частують.

·                   Ви знаєте, моє товариство миле, мої ріднії братчики, у яких саєтах, із якими достатками прийшов я до вас у Січ.

·                    Нечистому багацько діла й по монастирях, - одвітує той да й одкинув відлогу.

·                   На голову насунув кобеняк, тілько очі видно, а сам у широкій семрязі; на спині чималий горб.

6.Назви старовинного посуду, одиниць виміру і ваги; назви старовинних монет, грошових одиниць; назви професій: коряк, кубком, жбан, ковша, кадці, таганах, катрагах, верстов, талярами, червінців, шинкарі, музики, лицарство, хлібороби, ключник, крамаря, коваль. (Додаток 6)

Ці історизми подано в реченнях:

·                   Отсе ж усякий братчик, ідучи мимо, зупиниться коло стовпа, вип’є коряк меду чи горілки, калачем закусить, візьме кий, ударить раз винувато по спині – да й пішов своєю дорогою.

·                    Черевань собі був рад, що Шрам повеселішав, і все тілько вигукував за кубком: «Щоб нашим ворогам було тяжко!»

·                                                                                                                                                                                                                                                     Тим-то Черевань і звав той жбан божком.

·                   Служив він мені за язика, за шпига, за сердюка – і все тілько ради доброго слова та ковша горілки.

·                    Не раз я насипав йому шапку талярами, так ідучи й витрусить на порозі.

·                    Тут у винницькій кадці місять тісто троє разом ногами, а там печуть цілого вола, а там у здоровенних казанах варять на таганах да на катрагах кашу.

·                   Шапку червінців за добру руку.

·                   Знали мене шинкарі й музики, знали пани й мужики, знало лицарство й хлібороби.

·                   Бийте, небожата, крамаря!

·                   У Гвинтовки коло хутора коваль живе, дак він туди і внадився.

Слова п’ятої та шостої груп вжито для передачі побуту людей XVIIXVIII століття.

 

 

2.3. Семантичні  групи   архаїзмів

Архаїзми,  введені  письменниками  в  історичні  романи,  стилістично  різнорідні і  виконують  різні  стилістичні  функції,  які  тісно  пов’язані  зі  стилістичною забарвленістю  цих  слів.

 У романі П. Куліша «Чорна  рада»  наявні архаїзм різних видів:

1.                Лексико-словотвірні: не зуздриш, боржій, отмицею, ячать, горопаху, звонтпив, пораяв би, не прогайнував, не промантачив, правуватиметься. (Додаток 7)

Ці слова наявні в реченнях:

·    Одно тілько диво було в Череваня таке, що вже тепер ніде не зуздриш.

·    Прощай і ти, брате! – обернувсь до Петра да й пішов боржій із хати.

·    Не такий, брате, в його кінь, щоб утекти нам із отмицею.

·    А в Романовського Куті широкі дуби од огнищ світяться; через поле чути глухий гомін; ячать здалеку людськії голоси, наче та хвиля на морі перед лихою бурею.

·    Горопаху Кирила Тура зв’язали вірьовками да й повели до стовпа, що стояв недалеко.

·    А суддя й собі звонтпив, пане осавуле.

·    От що я тобі пораяв би!

·    Ні, не пропив я, не прогайнував, не промантачив, не проциндрив без пуття: усе спустив з рук, аби б тілько як-небудь прикрити ваші злидні.

·    Не я над ними суддя: все товариство з їм правуватиметься.

2.                Лексико-фонетичні: дівойку, філозофи, рюмати, гурбою, одвітовати, ізмагатися, недугуючого, персник, ізближались. (Додаток 8)

Архаїзми цієї групи можна зустріти в наступних реченнях:

·                   Коли хоч, ухопимо дівойку, та й гайда у Чорну Гору!

·                   Філозофи вражі діти!

·                   Годі, кажу вам, рюмати; не де в біса дінусь, вернусь іще сто раз до вас, нікчемне ви бабство.

·                   І сотої нема! – закричали всі гурбою.

·                   Знайшов би Петро, як одвітовати мужиковатому січовому дідові, якби коли перше; а тепер довга хвороба охолодила йому кров, що мусив він лучче змовчати, ніж ізмагатися без пуття із завзятим дідуганом.

·                   Шрам по вечері сказав тілько господареві, що завтра рано на зорі поїде в Батурин, а Петра оставляє, якого недугуючого, одпочивати у його хуторі.

·                   На лиш надінь відлогу та ще оцей персник про запас візьми, то пройдеш крізь вогонь і воду.

·                   По весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих конях, ізближались до Києва з Білогородського шляху.

3.                Семантичні: вонтпила, слобоняв, уконтентуєш, гуторить, чуприну, чолом, крем’ях, челядь, огира, плевели, запічка, левад, навзаводи, трактовати, обозу, гуторку, обуха, бурсаки-спудеї. (Додаток 9)

Семантичні архаїзми було вжито в таких реченнях:

·                   Не во′нтпила вона, що сей пройдисвіт не своєю силою дише, бо не раз чувала про запорозьке характерництво.

·                   Ти ж не раз слобоняв мою голову од смерті!

·                   Добрих послав тобі господь гостей, та чи-то їх уконтентуєш!

·                   І обняла Турову голову, і поціловала його в чуприну.

·        Чолом, кохана сестро!

·                   Бачте, я й сам увесь оббився, як крем’ях!

·                   Як ви доскочили такого огира?

·                   З’їхавши на високий кряж, озирнувся Кирило Тур, аж із-під гаю хтось мчиться навзаводи на сивому коні.

·                   Їхати до Переяслава, постягати до обозу підручнії мені полки да й стояти хоть проти цілого світу.

·                   Сонце ще не вирізалось із-за левад, як переїхав він Ніжень...

·                   Стара неня була радесенька, що в сина трапивсь знакомий гість, і зараз почала його трактовати.

·                   Княгиня зійшла з рундука назустріч гостям, веселенько всміхаючись, тілько дивилась якось так жалібно, що аж чудно усім стало.

·                   Шкода, що молодому старого не до ладу вчити, а я сказав би тобі гарну гуторку: не хвались, та богу молись.

·                   Нічого тобі ждать обуха в сих різницях, коли тобі одчинено настіж двері.

·                   Зоставив я їм грошей, буде з їх, поки живі; а запорожця господь створив не для запічка!

·                   І добре б воно було; може б, Шрам і до кінця козаків утихомирив; так от же, як за тим сіятилем по ниві, так і за Шрамом паволоцьким слідом ходив диявол і всівав плевели в пшеницю.

·                   Бачте, як наші бурсаки-спудеї біжать за ворота?

Як  бачимо,  архаїзми  використовуються  у  художній  літературі для  відтворення  історичного  колориту, для  створення піднесеного  і  зниженого  стилів.

 

 

 

 

  ВИСНОВКИ

 

«Чорна  рада.  Хроніка  1663  року» - перший  історичний  роман в українській  літературі. Роман  писався  і  українською,  і  російською мовами.  Спочатку  мав назву «Сотник   Шрамко   и  его  сыновья». Уперше  був  надрукований  українською  мовою в  1857  році. Своїм  романом  П.Куліш   збагатив  українську  літературну  мову,  поповнивши  її  лексичними  засобами.  Він  був  добрим  знавцем  мови  і  стилістики.  Як  справедливо  зауважив  відомий  літературознавець  М. Жулинський у  книжці «Із  забуття  в  безсмертя»: «Могучий  майстер  української  мови й  творець  українського  правопису,  автор  «Чорної  ради» і сили  інших  цінних  праць  має  право  на  нашу  велику  повагу  і  вдячність».

   Дослідивши  лексику   твору, я зробила певні висновки. По-перше, словниковий склад мови постійно змінюється. Деякі слова та їх значення з часом старіють та зникають, але завдяки невпинному розвитку людства постійно з’являються нові слова та нові значення, або старі набувають нових.

       Історизми – слова або сталі словосполучення, які означають реалії, що вийшли з ужитку й належать до старовини. Як стилістичний засіб історизми відтворюють історичний колорит певної доби. Численні історизми в романі «Чорна рада» засвідчують добу, у якій жив автор твору, його обізнаність у галузі історії та побуту Запорізької Січі.

Матеріальні архаїзми відрізняються від стилістичних також характером і можливістю їх використання в сучасній українській літературній мові. Відтворюючи факти і події минулих історичних епох, П. Куліш активізує і відживлює слова-позначення, що належать до тих епох.

Не можна ставитися до так званої застарілої лексики, як до зношеного одягу. лексичний семантичний застарілий пантелеймон куліш чорна рада

Весь словниковий запас мови є дорогоцінним набутком нації. Це скарбниця, з якої будь-коли можна дістати потрібну коштовність.

Застаріле слово знадобиться для відтворення певного історичного періоду, для характеристики персонажів, а може й поповнити сучасний лексичний фонд.

Рильський писав, що автор, який без усякої потреби архаїзує мову у своєму творі, вартий осуду. Та проблема не в тому, звертатися чи не звертатися до застарілої лексики. Головне – чи є в ній потреба.

Історизми не мають синонімів у сучасній мові, однак вони можуть повертатися в мову, якщо відновлюються відповідні чи подібні реалії. Так, зокрема, в останні роки отримали друге життя колишні історизми гривня, віче, пластун. Водночас нерідко до історизмів переходять слова, які виникли зовсім нещодавно, як, наприклад, лікнеп, раднаргосп, перебудова.

Отже,   роман  «Чорна  рада»  історичний   прорив  і в  українській  літературі  того  часу   і  в  розумах  сьогоднішніх  читачів,  бо  написаний  поетичною,  достовірною і  багатющою  мовою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Антонечко-Давидович Б. «Як ми говоримо». – К.: Основа, 1999. – 340 с.

2. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі україн. мови. – К.: 1999. – с. 202.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 170000/ Укладач В. Т. Бусел. – К. – Ірпінь: Перун, 2004. – 1428с.

4. Віняр Г. Творення нової лексики в українській мові кінця XX століття // Південний архів. Філологічні науки: збірник наукових праць. – Херсон. – 2003. – Вип. XXI.

5. Вихованець І. Р. Граматика української мови. — К., 1993. — 368 с.

6. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. – К.: 2002. – с. 276.

7. Гуляцька Л.Л. З історії лексикології української мови // Мовознавство – 1987. – № 1. – с. 38-44

8. Дудик П. С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2005. — 368 с. (Альма-матер)

9.Зеров М. Українське письменство XIX ст. Від Куліша до Винниченка : лекції, нариси, статті / Микола Зеров. - Дрогобич : Видавнича фірма "Відродження", 2007. - 568 с.

10. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х.: 2002. – с. 218.

11. Кочерган М.П. Зіставна лексична семантика: проблеми і методи дослідження //Мовознавство. – 1996. – № 2-3. – С. 3-12

12. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 368 с. (Альма-матер)

13. Культура української мови / За ред. В.М.Русанівського. – К.: 1990. – 182с.

14.Куліш П. Чорна рада / Пантелеймон Куліш. - К. : Молодь, 1991. - 166 с.

 

15. Куліш П.О. Чорна рада: Хроніка 1663 року та оповідання: Для ст. шк. віку / [Упоряд. та приміт. М.Л. Гончарука; Передм. М.Я. Олійника]; Іл. М.Г. Богданця. – К.: Веселка, 1990. – 256 сл.: іл.

16. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української літературної мови. (Семантична структура слова). – Х.: Вища школа, 1977. – 113 с.

17.Мацько Л. I. Стилістика української мови : підручник / Л. I. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько. - К. : Вища школа, 2003. - 462 с

18. Муромцев І. Про системну організацію лексики сучасної української 19.Огієнко I. Історія української літературної мови / Іван Огієнко. - К. : Наша культура і наука, 2004. - 436 с.

20. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. — К., 1995. — 239 с.

21. Передрій Г.Р., Г.М. Смолянінова. «Лексика і фразеологія української мови». – К.: Веселка, 2004. – 237 с.

22. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К.: Либідь, 1992. – 248 с.

23.Плющ П. П. Історія української літературної мови: Підручник / Павло

Павлович Плющ. - К. : Вища школа, 1971. - 424 с.

24.Русанівський В. М. Історія української літературної мови : підручник / Віталій Макарович Русанівський. - К. : АртЕк, 2001. - 392 с.

25.Русанівський В. М. У слові - вічність (Мова творів Т. Г. Шевченка) / Віталій Макарович Русанівський. - К. : Наукова думка, 2002. - 240 с.

26.Словарь української мови : у 4 т. / [за ред Б. Грінченка]. - К. : Наукова думка, 1996.

 

27.Словник української мови : в 11 т. - К. : Наукова думка, 1970. - 1980.

28.Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. : в 10 т. - Львів, 1994-2003.

29. Струганець. Культура мовлення, – Тернопіль: Мандрівець, 2002

30. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; За ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – 400 с.

31. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 2001.

32. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. І.К. Білодіда. К.: 1969. – с. 236.

33. Терлак З.М., Сербенська А.А. Украинский язык для начинающих. — К.: 1991. — 238 с.

34. Тлумачний словник української мови: Понад 12500 статей (близько 40000 слів) /Ред. В.С. Калашника. – (2 вид.) – Х.: Прапор, 2004.– 992с.

35. Українська мова. Вправи і завдання для самостійної роботи студентів: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Я.В. Януш, О.В. Безугла, І.І. Козловець та ін. — К.: КНЕУ, 2000. — 204 с.

36. Цілуйко К. К. Мовознавство в Харківському університеті (1805–1955) // Укр.мова в шк. – 1955. – № 6. – С. 31–36.

37. Юрченко О.С., Івченко А.О. Словник стійких народних порівнянь. – Харків: Основа, 1993. – 176 с.

38. Януш Я. В. Основні правила українського правопису: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 68 с.

39. ЯнушЯ.В., МарченкоВ.С., Безугла О. В. та ін. Українська мова: Навч. посібник для початківців. — К., 1996. — 288 с.

Размещено на Allbest.ru

Размещено на Allbest.ru

  

 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Опис досвіду

 ЗВІТ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА